Розділ 3

Їхні таємні зустрічі стали звичкою. Вони говорили по телефону пізно вночі, коли Максим вже спав, втомлений від своїх справ, і обговорювали дрібниці, які насправді були найважливішими. Він розповідав їй про свої мрії, про які ніколи не говорив ні з ким, а вона ділилася своїми страхами та сумнівами, які ніколи не насмілювалася висловити Максиму.

"Ти знаєш, я завжди мріяв подорожувати Аляскою на собачих упряжках", — сказав Даніель одного разу вночі. Її очі заплющилися. Вона відчувала, ніби вони зараз там, вдвох, посеред снігової пустелі, а над головою сяє полярне сяйво.

"А я завжди хотіла навчитися малювати. Просто для себе", — відповіла вона, і в її голосі прозвучала нотка суму, про який вона не думала.

"То чого ти не малюєш?" — запитав він, і його голос звучав так щиро, що вона відчула, як її серце тане.

"Я не знаю. Мені здається, що Максим… він би не зрозумів", — тихо промовила Аліса.

Вона відчула, як він напружується на іншому кінці дроту.

"Чому ти постійно думаєш, що він би не зрозумів? Чому ти не робиш те, що хочеш? Адже життя… воно не про те, щоб просто відповідати чиїмось очікуванням", — його слова, як завжди, були прямо в ціль.

Напруга між ними росла, ніби невидима стіна. Вони були поруч, але не могли доторкнутися. Ця заборонена близькість була ще більш звабливою, ніж будь-які дотики.

Якось на репетиції танцю Аліса впустила каблучку. Вона покотилася під стілець, і вони обидва нахилилися, щоб її підняти. Їхні голови зіткнулися, і Даніель поклав свою руку на її руку, яка шукала каблучку. Вона здригнулася від дотику. Він подивився їй в очі, і в його погляді було стільки пристрасті, що їй перехопило подих.

Цей момент тривав лише секунду, але для них це була вічність. Їхні обличчя були так близько, що вона відчувала його подих. Їхні погляди говорили про все, що вони не могли сказати.

"Я знайшов її", — прошепотів він, підняв каблучку і віддав її Алісі.

Вона міцно стиснула її в руці, наче це було єдине, що тримало її від падіння. Вона знала, що цього моменту вона більше не зможе забути.