14. Демид 

Мені хотілось цілувати її. Обіймати, пригортати до себе, але найбільше все ж цілувати. Зціловувати тихі стогони з її губ, бачити, як тріпочуть її вії, чути, як вона тихо шепоче моє імʼя від задоволення…

І ці всі фантазії були викликані всього лише тим, що я взяв її на руки. 

— А що як… — я не продовжив. Ні, не можна їй таке зараз казати. Я поставив Емі на підлогу і зазирнув їй в очі, провівши долонею по її щоці. 

 — Що? — спитала вона, дивлячись на мене трохи зніяковіло. 

— Ні, забудь, — я похитав головою. — Твоя близькість просто надто сильно вдарила мені в голову. Що ж, давай я проведу тобі екскурсію будинком і покажу всі кімнати. 

 — Добре, — Емі ледь усміхнулась. — Показуй свої володіння! 

Ми пройшли всередину і я показав Емі всі кімнати. Спочатку ми пройшли першим поверхом: тут були вітальня, їдальня, один з двох кабінетів, кухня і більярдна. Емі з цікавістю озиралася навкруги. 

 — Навчиш мене грати в більярд? — запитала з усмішкою на обличчі.  

— Так, без проблем, — я кивнув. — Хоч зараз можемо пограти, якщо ти ще не дуже втомилась. 

 — Давай зараз… — сказала Емі. 

Я кивнув і став розставляти кулі. 

— Це не зовсім класичний більярд, — я поставив піраміду з червоними кулями на точку першою кулею. — Це називається снукер. Бачиш, тут є пʼятнадцять червоних куль і шість кольорових. Жовта, зелена, коричнева, синя, рожева і чорна. Червоні дають по одному балу, Жовта дає два, зелена — три, коричнева чотири, синя пʼять, рожева і чорна — шість і сім відповідно. Треба забивати білою кулею по черзі то червону, то будь-яку кольорову, це якщо коротко. Кожен гравець бʼє, поки забиває, а потім, коли він промахнеться, бʼє суперник.

 — Ага, зрозуміло, — кивнула Емі.   — Переможе той, хто набере найбільше балів. правильно? 

— Так, — я теж кивнув. — А бити треба завжди білою кулею, — я взяв до рук кий і показав, як треба ставити руки. — Попереду, на лівій руці, важливо, щоб кий добре ходив між пальцями. А правою тримаєш кий під кутом девʼяносто градусів. Перший удар — треба розбити піраміду. Там є ще купа маленьких нюансів, але про них не буду говорити, давай спочатку розібʼю піраміду.

Я вдарив києм по битку(так називалась біла куля) і розбив піраміду, не зачепивши кольорових куль. Коли кулі зупинились, я передав кий Емі. 

— Тепер ти. Спочатку підстав долоню, повторюй, що робив я, — сказав я. 

Вона взяла кий і вдарила по білій кулі, але надто слабко, бо вона лише трохи зачепила червону кулю, і та не закотилась у лузу. 

 — Ой, треба було бити сильніше, — засмутилась Емі. 

— Давай, я допоможу тобі, — я підійшов до неї ззаду і нахилився вперед. Легкий аромат квіткових парфумів і її близькість зводили мене з розуму, але я намагався цього не показувати. Я поклав свою руку поверх її руки на киї, а іншою долонею поправив ліву руку, яка мала стати місточком для кия. Дихати одразу стало якось важче, ми були в доволі компрометуючій позі. Емі майже лежала на столі. 

Я важко видихнув їй на вухо. 

Емі ледь озирнулась на мене і спитала враз охриплим голосом:

 — Я все роблю правильно? 

— Так, все правильно, продовжуй, — я сковтнув слину. Зрозумів, що шалено хочу свою дружину. Бляха, та я хотів взяти її прямо тут, на цьому більярдному столі… 

Вона вдарила вже більш упевнено, і біла куля стукнулась по червоній, і та закотилась у лузу. 

 — Ура, в мене вийшло! — вигукнула Емі. 

— Це ще не все. Раз ти забила червону, тепер треба обрати кольорову, яку найзручніше бити білою зараз. Ти маєш "замовити" кулю. Сказати, який колір будеш бити, — так, мені треба було відволіктись на снукер, щоб викинути з голови всі ті фантазії… Наразі рано, мені не хотілось відлякнути Емі…

 — Чорну, — обрала вона. 

— Тепер ти обовʼязково маєш поцілити в чорну, інакше штраф, — сказав я, знову ледь поправляючи її позу. 

 — А який штраф? — усміхнулась Емі, лукаво озираючись на мене. 

— Особисто для тебе — особливий штраф, — видихнув я їй в губи і не втримався, все ж цілуючи її…

***

гортай далі, там продовження ------------>