8. Демид

Я хотів відвезти Емі прямо до будинку, ми вже їхали її елітним мікрорайоном, я до речі колись хотів купити тут будинок, але потім вирішив придбати будинок ближче до центру. Але щойно ми завернули до одного з провулків, вона сказала:

— Зупини тут, будь ласка. 

— Добре, — я зупинив машину і поглянув на Емі. Вона була такою милою. Все ж, вона мене ніби приворожила ще відучора. Я торкнувся своєю долонею її. — Сподіваюсь, твої батьки, коли все дізнаються, не захочуть мене вбити.

— Ну, може, я якось вмовлю їх не робити цього, — вона усміхнулась мені. 

— Добре, будемо сподіватись на краще, — я ледь облизнув губи, а потім все ж не втримався і подався вперед до її губ, прикриваючи очі.

Емі відповіла на поцілунок, трохи несміливо, але потім відсторонилась. 

 — Вибач, я вже маю йти, — прошепотіла вона, ледь облизнувши губи.  

— Добре, — я кивнув і відпустив її долоню. — Тоді проведи батьків і подзвони мені, тоді будемо думати про ту вечірку. Сподіваюсь, ти не передумаєш… 

 — Так, добраніч, — вона усміхнулась і випурхнула з машини, а потім помахала мені рукою й пішла по вулиці. 

Я усміхався, як придурок, спостерігаючи за нею і також махаючи їй у відповідь. І тільки коли її вже було не видно з цього ракурсу, поїхав геть. 

Коли приїхав додому, то нарешті відкрив те повідомлення від Мюллера. На годиннику ще було зовсім не пізно, тож я вирішив його набрати на телегу. Подумав, що якщо відповість, то це буде краще, ніж листуватись в повідомленнях. А якщо не відповість, вже напишу повідомлення.

Але Віктор таки відповів.

— Вікторе, добрий вечір. Пробач, щось я замотався і так і не відповів на повідомлення, був за кермом в ту мить. Потім робота закрутилась, ну, ви ж знаєте, як воно буває… Плюс молода дружина. От тільки-тільки відпустила мене на трохи. 

 — Розумію, — засміявся він. — Всі колись були молодятами… Отже, тебе зацікавила моя пропозиція? Бажаєш зустрітись і обговорити деталі? 

— Так, авжеж. Ти ж знаєш, як я хочу вийти з тіні. Вже час міняти підхід. Хочеться, щоб родина за мене більше не переживала. Ну і щоб вони самі не були в небезпеці, — додав я. Це цілком вкладалось в мою мету вибілити бізнес.

 — Тоді, може, завтра й зустрінемось? Можеш прийти з дружиною. я теж візьму свою, посидимор в якомусь ресторані, — запропонував Віктор. 

— Добре, домовились, — відповів я. — Тоді давай так і зробимо. Можна в "Віно Кучіно", як тобі? Там завжди є заброньований для мене столик. Люблю цей заклад.

 — Так, підходить, це дуже атмосферний заклад. на котру годину нам під’їхати? 

— Давай на сьому? — я подумав, що Емі щось казала, що батьки її покарали на сукні і таке інше, тож нам певно ще треба буде кудись заїхати, щоб придбати щось новеньке для вечері. А до того мені все одно треба буде встигнути попрацювати. 

 — Чудово, домовились. Зараз скажу дружині, щоб була готова на цей час. А то жінки часто довго вибираються з дому, — він засміявся. — Твоя теж така? Чи молодь особливо не готується до виходу, молоді дівчата і без зачіски з макіяжем завжди гарні? 

— Ну, Емі не надто вичурно фарбується чи щось таке. Але все ж макіяж і зачіску робить, коли кудись йде. Більш натурально, але… — я це казав просто з того, що знав, бо ж на ту вечірку Емі таки робила і зачіску, і макіяж. 

 — Це добре, коли дружина красуня…. Ну добре, не забиратиму більше твій час, поговоримо про все завтра. Добраніч! — попрощався Віктор. 

— Добраніч! — я відбив виклик і написав Емі.

***

гортай далі, там продовження ------------>