6. Демид

#за годину до зустрічі

"Вітаю, Демиде, мені сказали, що ти одружився? Приношу свої найкращі побажання і пропоную днями зустрітися та обговорити наші справи, можливо, в мене для тебе буде цікава пропозиція…” — написав мені Віктор Мюллер. 

На чверть українець, який дуже поважав своє коріння, але вже чотири покоління його родини жило в Швейцарії і саме звідти брала початок  його фірма. Фірма, яку ніхто не міг взяти в партнери, бо у Мюллера було надто багато заморочок щодо партнерів, хоч він і з прихильністю ставився до українців. І головною заморочкою було те, що його партнери обовʼязково мали бути сімʼянинами. Саме через відсутність родини пару місяців тому він мені і відмовив.

Я показав повідомлення Руслану, який ошелешив мене про реальність мого шлюбу з Емі.

Руслан виглядав здивованим.

— Ну, як кажуть, все на краще, — тут же сказав він. — ВВажай, що ця дурна ситуація з одруженням обернулася на користь твоєму бізнесу. 

— Але дівчинка ні в чому не винна. Вона ж ще взагалі з чоловіками, здається, навіть не зустрічалась, принаймні, в мене було таке враження, — я зітхнув. — Здалась мені такою невинною, що я навіть руки не посмів розпускати. І як я їй поясню все це? 

 — Ну, заплати їй, дівчатам завжди потрібні гроші на різні шмотки-салони… Хай просто прикинеться твоєю нареченою, а потім. коли вже не буде потреби грати роль, підете в РАЦС і оформите розлучення, раз дітей не буде, вас розлучать без проблем…

— Але вона мені дійсно сподобалась, — я ледь насупився. — Якщо заплачу їй, то про реальні стосунки можна одразу забути.

 — Тоді спробуй її зачарувати, ти це вмієш… Але сам не закохуйся, бо з такою молодою щасливих стосунків точно не вийде, їй стане нудно з тобою, втече до свого ровестика, — з виглядом авторитетного психолога заявив Руслан. 

— Я не хочу її дурити, — я насупився сильніше. — І взагалі, кажу ж, вона мені сподобалась. 

 — Ну, то запропонуй їй справжні стосунки, — він розвів руками. — Більше варіантів немає…

***

Я трохи нервував перед приходом Емі. Що як коли вона дізнається, що сталось, то образиться на мене? Але ж це не я придумав…

Коли я побачив її, то на мить взагалі втратив дар мови. Все ж, вона була дуже красива. Не те щоб я не бачив до цього красивих дівчат, але Емілія була якоюсь особливою. Вона виглядала дуже ніжною і мені дуже подобалась ця ніжність в ній. 

Ми перекинулись парою фраз і врешті-решт мені довелось розповісти їй правду, поки вона не прочитала її в якихось пабліках. 

 — Але ж щоб одружитися, треба подавати заяву, чкати місяць… У мене подруга нещодавно виходила заміж, то я в курсі… — сказала вона несміливо.  — Може, це якийсь розіграш?..

— Ну, це мій друг так пожартував, — я зітхнув. — Але документи справжні. І є ще один нюанс. Один мій імовірний партнер відмовив мені саме через те, що я холостяк. А сьогодні ввечері він написав мені оце, — я простягнув їй мобільний на повідомленні від Віктора Мюллера і уважно поглянув на її обличчя в очікуванні реакції. 

 — І що це значить? — вона виглядала розгубленою. але дивилась на мене з цікавістю. На обличчі не було сильного обурення, скоріше нерозуміння, до чого я веду. 

— Цей партнер мені завжди відмовляв. Ніяк не хотів йти на співпрацю. А тут, щойно почув про моє одруження, сам написав. Я розумію, що для тебе може бути дивною моє прохання, але… Чи не могли б ми поки бути в шлюбі? — запитав я. — Поки я не підпишу цей контракт? А щодо побачення… Я покликав тебе ще до того, як дізнався про це все. Тож не думай, що я покликав тебе через партнера. 

 — Але мої батьки… Я не можу їм сказати про це, — вона розгублено закліпала очима. 

— Вони скоріш за все дізнаються… Бо, ну, чутки підуть. Я можу піти і поговорити з ними. Певно, це буде правильно. Але тільки якщо ти сама не проти. Якщо ти категорично проти, я зроблю, як ти скажеш… 

***

гортай далі, там продовження ------------>