4. Демид

Я спав майже до обіду, коли мені на телефон прийшло повідомлення. Я ліниво потягнувся до мобільного, ледь насупившись. Мої люди знали, що до першої без гострої необхідності мені писати не варто, а зараз була тільки дванадцята. 

Але щойно я побачив, що мені пишуть з незнайомого номеру, одразу відкрив повідомлення.

“Привіт, як у тебе справи, все обійшлося? А то я трохи…”

Повідомлення було ніби обірване. Що "трохи"? Перепила? Жалкує, що вчора зі мною цілувалась? Чи жалкує про той жарт зі шлюбом? Мене трохи напружила ця незавершеність.

"Так, обійшлося, — почав писати я. — Дякую, що написала. От спав, тільки прокинувся. А що за загадкове "А то я трохи"?" — все ж я не втримався і запитав її про це.

“Ой, то я хотіла написати, що переживала, але випадково відправила незавершене повідомлення, — тут же прийшла відповідь. — Вибач.”

Я усміхнувся, коли прочитав це повідомлення. Було приємно бачити, що вона все памʼятає, і що вона хвилюється за мене. 

"То як щодо вечері? На обід я, певно, не встигну… Маю ще встигнути хоч щось по роботі зробити, бо я зараз ще в ліжку", — написав я.

Вона якийсь час не відповідала, хоча повідомлення було прочитане. А потім написала:

“Можна повечеряти, я не проти.”

Я усміхнуувся. Так, вона піде зі мною на побачення. Це добре. Власне, раз вона мені написала, значить, зацікавлена в мені, я це в принципі і так розумів. Але все одно чомусь радів, як придурок, що вона погодилась на вечерю.

"Тоді пришли адресу, я заїду. О сьомій нормально?" 

“Так, нормально. Можна зустрітися вже в місті, біля ресторану”, — чомусь вона не хотіла, щоб я заїздив за нею. 

"Не з дому, бо боїшся, що я буду тебе потім сталкерити?" — запитав я і додав смайлик. — "Ну, я поважаю твоє бажання приватності, не переживай. Але не їдь на машині, візьми, будь ласка, таксі, щоб ми могли випити по келиху шампанського, добре?"

“Так і зроблю, дякую”, — відповіла Емі. 

"Тоді до зустрічі, зараз забронюю столик і пришлю геолокацію…"

***

На роботі я трохи засидівся. І якраз ближче до шостої до мене зайшов Руслан. Він виглядав невдоволеним. Руслан був моїм найкращим другом разом із Костею. От тільки він був більш правильним, ніж Костя і я.

— Що вже сталось, де пожежа? — запитав я, поглядаючи на годинник. — У мене скоро побачення, тож викладай інформацію швидко і лаконічно.

 — Ти вже наче не хлопчисько, а так іноді нерозважливо поводишся, — сказав він, простягаючи мені телефон, на якому на паузі стояло якесь відео.  — Що це таке і навіщо? 

Я переглянув відео і побачив наше з Емі "весілля".

— Ну і що тут такого? — я не зрозумів, в чому прикол, що не так. — Розважились… Я до речі з нею на побачення і йду.

 — Розважились?  — він хмикнув. — А ти знаєш, до чого може призвести одруження з дівчиною, яку вперше бачиш? Може, вона полює на твої статки, це в кращому випадку. А в гіршому — її підіслали твої вороги щоб вивідувати якусь інформацію або ж збирати компромат! 

— Яке ще одруження? Це ж були несправжні документи, просто гра…

 — Ну ти наївний! Це справжнє свідоцтво про шлюб, Костя мені проговорився! У нього є знайомі в РАЦСі! Він з кимось побився об заклад, що ти одружишся, і виграв крупну суму грошей, бо ж усі знали, що ти у нас вічний холостяк! Тож тепер тобі треба думати не про побачення, а про розлучення, запропонуй тій дівчині гроші, і молись, щоб вона не почала ставити палиці в колеса і вимагати поділу майна! 

Мій шок в цю мить був в шоці. Але це не було фінальною краплею. Саме в цю мить мені написав той самий імовірний іноземний партнер, який раніше весь час морозився від мене через мою ненадійність.

"Вітаю, Демиде, мені сказали, що ти одружився? Приношу свої найкращі побажання і пропоную днями зустрітися та обговорити наші справи, можливо, в мене для тебе буде цікава пропозиція…”

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна! Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!