2. Демид 

Костя, вирішив прикольнутись наді мною з цим "шлюбом". Тільки зранку ми мали розмову, що Віктор, чувак, з яким я хочу закрутити дуже важливе партнерство, прибацаний сімʼянин і завжди дивиться, чи є у ймовірних партнерів родина. Він каже, що якщо родина є, значить, людина більш надійна. 

Хоча, я думаю, що він думає, що коли у людини є родина, є на що натиснути, тому йому і простіше співпрацювати з такими людьми.

І все ж, гра Кості зайшла аж надто далеко. 

Хоча, Емі була дуже симпатичною і я був не проти пограти в таку гру. Принаймні, щоб поцілувати правильну дівчинку тут і зараз. 

Коли ми поцілувались і розписались, я підхопив її на руки. В голову прийшла божевільна ідея. Я хотів вкрасти її звідси. 

— То виходить, ти тепер моя дружина? Може, перейдемо до шлюбної ночі? — запитав її пошепки.

— Але ж це не насправді! — вона злякано глянула на мене своїми величезними очищами.

— Та пожартував я, кошеня, не лякайся так, — я засміявся. — Так боїшся шлюбної ночі, невже цнотлива? 

Вона почервоніла і нічого не відповіла, відводячи погляд. 

— Схоже, я потрапив в ціль, — сказав я задоволено. — А поцілунок це був хоч не перший? Не люблю брати на себе таку відповідальність.

— Не перший, — прошепотіла вона. 

— Якщо що, тренування на помідорах не рахуються за перші, — я лукаво поглянув на неї. 

— У вас гарне почуття гумору, — Емілія усміхнулась. 

— Даси свій номер? — я якраз поставив її на підлогу і тут же мене перебили:

— Так, раз ви вже одружились, давайте грати далі, Демиде! — заявив Костя. — Я хочу ще разок тебе перемогти!

— Не думай, що я дозволю, — я усміхнувся. — Емі, давай обставимо їх всіх цього разу, як ти на це дивишся? 

— Я не проти, — кивнула вона. 

Ми сіли за стіл і продовжили гру. От тільки коли вже ми майже перемогли, до кімнати зайшов голова охорони.

— Шефе, знов копи їдуть, хочуть зробити облогу, будуть хвилин за десять, нас попередили, — сказав він.

Я насупився.

— Дівчата, хутко звідси, вам ці проблеми, думаю, не треба, — сказав до Емі і її подружки. — Мироне, виганяй всіх з зал з іграми і замикай їх, дай команди, діємо за звичайним планом.

— Буде зроблено, — кивнув він. 

— Ходімо, — подружка вхопила Емі за руку, але вона завагалась, дивлячись на мене. 

Я дістав свою візитівку і простягнув їй.

— Якщо захочеш зустрітись, сходити кудись, от, тримай, тут мій особистий номер. Запрошую зараз, може завтра на обід чи вечерю. Пиши, якщо згодна.

— Шефе, вони майже тут! — це вже вигукнув інший охоронець.

— Відвези цих дівчат додому, — скомандував я. — Напишеш, коли вони будуть вдома. 

— Так, все зроблю, — він вказав подружкам на двері, і вони вийшли, в охоронець попрямував за ними. 

А буквально через пʼять хвилин після того приїхали копи. 

Вони всіх повиганяли, почали перевіряти документи. Ми з менеджером все їм давали, у нас все було схоплено, не було до чого підкопатись. Думаю, хтось спецом дав наводку на мій заклад, у мене було чимало ворогів.

Інспектор поліції поглянув на нас з менеджером невдоволено:

— Нам надійшла інформація, що у вас діють не узаконені зали для азартних ігор!

У мене все було домовлено з правоохоронцями, я кивнув менеджеру.

— Іди подзвони юристу, — я кивнув йому на двері. Не став казати, що дзвони "даху", але він мав зрозуміти, кого я мав на увазі.

 — Так, зараз подзвоню, — спокійно сказав він і вийшов.

— Ваш юрист вам не допоможе, — хмикнув коп. — Зараз ми обшукаємо тут все і я впевнений, знайдемо те, що шукаємо. І тоді ви поїдете зі мною до відділку. Тоді вже доведеться кликати не просто юриста, а адвоката… — сказав він самовпевнено. 

Але саме в цю мить повернувся мій менеджер. І тоді ж телефон копа в його руках задзвонив. Коли він поглянув на екран, то аж зблід і одразу приставив слухавку до вуха. А я переможно усміхнувся…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна! Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!