Розділ 58. Є з кого брати приклад

Ніколетт з досадою спостерігала, як Матіс та Августа постояли трохи біля альтанки і пішли геть. Чому? Невже її план провалився? Теодор запропонував розділитись і перевірити, що відбувається. Ніколетт відправив до альтанки, а сам вирішив простежити, куди попрямували Матіс та Августа.

— Щойно все з'ясуємо, знову зустрічаємося тут, біля дерева, — віддав команду Теодор, і вони розійшлися кожен у свій бік.

Ніколетт прокралася до вікна альтанки і зазирнула всередину. Те, що вона побачила, затопило її серце радістю. Сестра, що світилася від щастя, перешіптувалася з Валуа. Здається, вони згадували якийсь кумедний випадок з юності і тихенько сміялися. Пасмо волосся падало на обличчя Маріелли, а Валуа обережним ніжним рухом заправляв його їй за вухо, трохи затримуючи долоню на щоці та шиї, пестячи шкіру. Закоханий. Це було дуже помітно. І Маріелла здогадувалася про його почуття — розквітла і стала справжньою красунею. Навіть страшно зараз згадувати, якою вічно пригніченою вона була, коли вважалася нареченою Андре.

Ніколетт невидимкою шмигнула назад до дерева і стала чекати на Теодора. Він повернувся з добрими новинами.

— Сидять на лавці недалеко звідси. Наскільки я зрозумів, Августа йти не збирається, принаймні доти, доки альтанка не звільниться і не з'явиться можливість виконати твоє прохання.

— Сподіваюся, це відбудеться ще не скоро, — Ніколетт задоволено усміхалася.

Теплим вечором у романтичній синяві сутінків у Матіса є всі шанси значно просунутися у відносинах з Августою і навіть перейти на новий рівень, якщо, звичайно, у нього буде для цього достатньо часу. Але, як виявилося, раділа Ніколетт зарано. Буквально за кілька хвилин Маріелла і Валуа вийшли з альтанки і, тримаючись за руки, вирушили на неспішну прогулянку по алеях парку.

Ніколетт і Теодор стурбовано перезирнулися. Альтанка звільнилася дуже швидко. Однак не встигли вони зажуритися, як помітили в полі зору фігуру, що бадьорою ходою крокувала у бік альтанки. Судячи з впевнено закинутої на плече рушниці, це була Дороті. Вона зупинилася біля входу, покрутила головою і заскочила всередину.

— Що вона зібралася робити? — Здивовано прошепотів Тео. — Навіщо їй рушниця? Буде альтанку охороняти? Від кого?

— Рушниця для конспірації, — тихенько засміялася Ніколетт. Вона вже здогадалася, що станеться далі. Дороті була у своїй найкращій сукні, яку надягала лише з особливої нагоди. — Вона прийшла на побачення.

Не минуло й кількох хвилин, як слова Ніколетт отримали підтвердження. Філімон, як завжди незворушний і манірний, у каптані з дорогої парчі, пройшов алеєю прямісінько до альтанки. Коли до цілі залишалося півкроку, зсередини пролунала коронна фраза:

— Стій! Хто йде?!

Але Філимона окрик анітрохи не збентежив. Замість того, щоб зупинитися, він, навпаки, стрімголов заскочив всередину.

Ніколетт і Теодор переможно перезирнулися. Схоже, альтанка зайнята надовго.

Матіс знав, на яку тему розпочати розмову, щоб, по-перше, Августа втратила лік часу, а, по-друге, вирости в її очах. Говорити треба було про мистецтво. І він був до цієї теми готовий. Цілий тиждень вечорами пропадав у бібліотеці і читав літературу про живопис, сподіваючись, що рано чи пізно Августа прийме його запрошення прогулятися парком, і він вразить її своїми енциклопедичними знаннями. І хоча прогулянки постійно зривалися, але сьогодні його зоряний час таки настав.

Августа справді захопилася. Маска світської холодної ввічливості спала з її обличчя — вона стала живою та справжньою. Матіс відчував, що стіна, яку Августа звела між собою і ним ось-ось впаде, але тут у полі зору з'явилися Маріелла і Валуа.

— Схоже, альтанка звільнилася, — відразу стрепенулася Августа. — Ходімо, знайдемо вашу книгу і ви зможете повернутися в замок, а я затримаюся трохи, пошукаю свою хустку.

Матісу зовсім не хотілося, щоб цей чудовий вечір закінчився так швидко, але нічого не поробиш. Він рушив слідом за Августою до альтанки.

Як з’ясувалося, засмутився Матіс зарано. Фортуна була сьогодні явно прихильна до нього. Ще не встигли вони підійти до цілі, як почули звуки і шарудіння ще виразніші, ніж уперше. Августа подивилася на Матіса спантеличено і почала, крадучись, пробиратися до вікна. І хоч не далі як чверть години тому вона переконувала, що підглядати недобре, схоже було, що саме цим вона й збиралася зайнятися.

Матіс не відставав. Вони одночасно зазирнули всередину. Альтанка знову виявилася зайнятою закоханою парочкою — цього разу Дороті та Філімоном. Ох, Філімоне! Від того, які пристрасті кипіли на оббитій плюшем лавці, навіть Матіса кинуло в жар. Що вже казати про Августу. Її обличчя набуло кольору її червоного плаття.

— Схоже, нам доведеться ще трохи почекати, — Матіс підхопив під руку остовпілу від збентеження Августу і повів геть до лавки, яку вони вже облюбували.

Ніколетт усміхалася, а Теодор взагалі ледве стримував сміх, дивлячись, як Матіс відводить Августу подалі від альтанки. Все складалося якнайкраще. Філімон і Дороті навряд чи будуть в змозі швидко відірватися одне від одного, а отже, у Матіса багато часу на те, щоб справити враження на Августу. Теодор і Ніколетт провели пару поглядом і сіли прямо під деревом на траві, притулившись спинами до стовбура. Хотілося насолодитися цим тихим вечором, який повільно розтікався парком. Теодор зірвав стеблинку м’ятлика і став лоскотати шию Ніколетт — дражнив. Вона ліниво відмахувалася. Світ здавався таким славним, неквапливим, поки Тео раптом не посерйознішав і не вимовив з досадою:

— Дідько!

— В чому справа? — стрепенулася Ніколетт.

— Схоже, Філімон із Дороті в альтанці ненадовго.

— Чому?

— Та от, згадав — я ж дав Філімону завдання на вечір. Організувати для гостей чаювання на веранді о десятій годині.

— А зараз, цікаво, котра година?

— Думаю, близько пів на десяту.