Розділ 57. Хитрий план

Теодор глянув на годинник — за чверть дев'ята. За вікном сутеніло. Всі справи на сьогодні були закінчені, і він зібрався знайти Ніколетт, щоб запропонувати прогулятися. Однак шукати її не довелося. Вона з'явилась у його кабінеті сама. У дуже незвичайному вбранні.

— Це ти в Дороті костюм мисливиці позичила? — спантеличено посміхнувся він, розглядаючи рослинні візерунки на сукні.

— Ні, лише капелюх. Решта з власне гардеробу. До речі, і тобі раджу переодягнутися у щось таке… е-е-е… непомітне на тлі рослинності, — по-змовницьки промовила вона.

— Ми йдемо на полювання? — розсміявся Тео.

Мова, звичайно, про щось інше, але йому здалося дуже привабливим залягти з Ніколетт десь у кущах з ціллю вистежування якоїсь дичини.

— Майже. Я зробила певні кроки, щоб допомогти Матісу побути з Августою наодинці в романтичній обстановці. Але треба цю операцію проконтролювати та підстрахувати.

Хм. А це теж звучало не менш цікаво, ніж полювання.

— Я миттю, — Теодор попрямував у свої покої переодягнутися.

— І ще дещо, бінокль захопи, — попросила Ніколетт, чим ще більше підігріла його інтерес.

Вона дочекалася його на виході з замку і повела окружними алеями до оповитої зеленню альтанки, розташованої в найвіддаленішому закутку парку. Дорогою виклала свій план.

— Ідея, загалом, проста, але має вийти. Я попросила Августу про одну послугу. Сказала їй, що приготувала тобі подарунок з нагоди наших з тобою завтрашніх заручин і хочу вручити незвичайним способом. Точніше, навіть не вручити, а сховати подарунок у якомусь цікавому місці, щоб ти сам його відшукав. Це було б символічно, адже нас із тобою зблизили пошуки схованки Фамілієна.

Теодор відчув себе заінтригованим: подарунок справді існує чи це частина хитрощів?

— Августі ідея дуже сподобалася — вона любить усе неординарне. Я їй сказала, що придумала сховати подарунок у романтичному місці — у найдальшій альтанці, але сама цього зробити не можу, бо ти весь час поряд. От вона і зголосилася мені допомогти. Я попросила її зробити так, щоб ніхто, абсолютно ніхто, не бачив, як вона ховає подарунок. Інакше таємниця перестане бути таємницею — інформація дійде до тебе і весь сюрприз буде зіпсовано.

Після цих слів Ніколетт лукаво посміхнулася:

— А тепер найцікавіше. Я про все розповіла Матісу і звеліла заздалегідь прийти в альтанку. Нехай вдає, що усамітнився там, наприклад, щоб почитати. Августа прийде туди і опиниться у пастці. Що робити? Сховати подарунок при Матісі вона не зможе. Вигнати його також. А отже, залишиться в альтанці чекати, поки він піде. Але ж це майже побачення — вдвох увечері у оповитій зеленню альтанці. Далі вже все залежить від Матіса.

— А якщо Августа не залишиться в альтанці? — резонно заперечив Теодор. — Піде, щоб повернутися трохи пізніше, сподіваючись, що до цього часу Матіса вже не буде.

— Хай іде. Але коли вона повернеться, Матіс все одно буде в альтанці. Він не піде звідти за жодних обставин.

Теодор мимоволі засміявся. План Ніколетт може й спрацювати. У Августи не вийде, як завжди, проігнорувати Матіса. Їй доведеться приділити йому багато уваги — якось викурити з альтанки. А поки вона намагатиметься його викурювати, глядиш, вони і зблизяться.

Ніколетт вирішила зайняти спостережну позицію за деревом за кілька десятків метрів від альтанки. Вони причаїлися за стволом, який був не надто товстим, і тому у Теодора з'явилася цілком законна підстава обхопити Ніколетт ззаду і притиснути до себе. Пригода подобалася йому дедалі більше.

— Матіс вже має бути всередині, — прошепотіла Ніколетт.

Теодор приставив до очей бінокль. Але тут і без бінокля стало видно, що брат хоч і на місці, але в альтанку не заходить. Натомість крадькома обходить її по колу, іноді заглядаючи у вікна. Що б це могло означати?

Матісу сподобався план Ніколетт, який сміливо можна було назвати геніальним. У солодкому передчутті невеликої пригоди він підходив до альтанки з книгою в руці. Настрій був чудовий. Він уявляв емоції Августи, коли вона побачить його всередині, і намагався спрогнозувати її реакцію. На які хитрощі вона піде, щоб виманити його назовні? Це буде захоплююча гра, в передчутті якої на обличчі світилася усмішка, але усмішці судилося поблякнути, коли, не доходячи пари метрів до альтанки, він почув незрозумілі шарудіння і звуки, що лунають зсередини.

Матіс зменшив швидкість і, крадучись, пробрався до вікна. Що він побачив? Альтанка вже була зайнята закоханою парочкою. У юній леді він упізнав сестру Ніколетт — Маріеллу. У кавалері — її нареченого, пана Валуа. Валуа цілував Маріеллі руку і щось шепотів їй на вухо. Мабуть, щось дуже приємне, бо Маріелла вся була абсолютно рожева від збентеження та задоволення і схвильовано дихала.

Матіс, звичайно, відчув радість за закоханих, але — дідько! — взагалі-то, він уявляв, що це він сьогодні сидітиме в цій альтанці і цілуватиме декому руку. А може, й не лише руку.

Матіс обійшов альтанку по колу і знову зазирнув у вікно. Наче за кілька хвилин могло щось змінитися. Змінилося лише те, що Валуа підсунувся ближче до Маріелли, а та ще більше зашарілася. Матіс спантеличено потер потилицю.

— Що там? — раптом почув шепотіння за спиною.

Тонкий аромат троянди хмільним дурманом проник у легені. Це Августа. Яка ж вона спокусливо гарна в червоному. Він трохи відсторонився, даючи їй задовольнити цікавість — зазирнути у вікно. Побачене справило на неї точно таке ж враження, як і на нього — порадувало, звичайно, але й спантеличило. Їй же треба сховати подарунок, але поки закохані там, це неможливо.

— Чому ви за ними підглядаєте? — не забула вона кинути на нього засуджуючий погляд.

Мммм... Як Матісу подобався блиск обурення в її очах.

— Я не збирався підглядати. Просто хотів зайти всередину, але почув дивне шарудіння, от і вирішив перевірити, що там, — він узяв Августу під лікоть, щоб відвести від вікна. — Не будемо їм заважати.