Розділ 50. Спосіб прославитись

Коли Ніколетт з Дороті вирушили до рідного маєтку, Теодор теж зібрався в дорогу. За кілька годин він уже під'їжджав до батьківського замку. Довго гостювати не збирався. Поп'є чаю (без цього мама все одно не відпустить), а потім попросить, щоб батько дав йому забрати картину на кілька днів, і одразу вирушить назад. До цього часу, можливо, вже й Ніколетт повернеться, і вони разом візьмуться вивчати, які ще таємниці зберігає робота художника-спрощеніста.

Насамперед Теодор вирішив заглянути до батька в кабінет. Застав його в такому похмурому настрої, в якому рідко доводилося бачити.

— Картину викрали, — з гіркотою видав батько.

— Викрали? — новина шокувала.

— Це сталося вчора пізно ввечері, дорогою в мій замок.

Батько розповів, що картину через її габарити везли в окремій кареті. Кучер та двоє працівників, які її супроводжували, запевняють, що раптово відчули сильну сонливість і задрімали. Коли прокинулися, картини в кареті вже не було.

— Я найняв найкращих детективів. Сподіваюся, викрадачів і саме полотно відшукають найближчим часом.

Теодора розповідь батька дуже насторожила. Закралася тривожна підозра, що ця віроломна витівка може мати продовження.

— Як ти гадаєш, хто це міг бути? — Теодор посадив батька, який не знаходив собі місця, в крісло.

— Думаю, за цим стоїть якийсь колекціонер. Навряд чи на картину могла б посягнути людина, яка не знається на мистецтві. Для пересічних глядачів це просто мазня. З першого погляду важко здогадатися, наскільки полотно є цінним.

І з другого також. Правду кажучи, в художній цінності роботи Теодор досі сумнівався

— А воно справді коштує великих грошей?

— Звичайно! Це ж робота пензля Де-Ренаурдіно!

Теодор спантеличено потер підборіддя, і батько здогадався, що синові ні про що не каже це ім'я, а тому почав розповідати:

— Слава прийшла до нього не одразу. Спершу його мистецтво ніхто не розумів. Але він вигадав, як привернути до себе увагу. У його колекції було багато картин пензля майстрів минулих століть. Він став малювати свої пейзажі у жанрі спрощенізму поверх цих робіт. Брав картину відомого художника і просто писав своє.

— Що ж хорошого в тому, що він приховував справжні шедеври за своїм спрощенізмом?

— Спочатку всі критики висловлювали подібну думку. Але критики критиками, а колекціонери почали скуповувати його роботи. Він упіймав їх на цікавості. Вони знали, що під шаром грубих мазків ховається якесь із відомих полотен, але яке саме? Загадка вабила. Спочатку поціновувачі мистецтва купували картини лише для того, щоб зняти верхній шар, задовольнити цікавість і залишити у своїй колекції картину в первісному вигляді. Але згодом роботи стали цінуватися саме у своїй дивовижній комбінації: знизу — творіння художника минулого, зверху — творіння Де-Ренаурдіно. Стало модним не знімати верхній шар. Ти дивишся на картину і бачиш не лише мазки спрощенізму — твоя фантазія малює, що може бути на нижньому шарі.

Теодор був вражений винахідливістю Де-Ренаурдіно, але в голові крутилися думки зовсім не про мистецтво. Не дарма вони з Ніколетт запідозрили, що листи, що випали з картини, — це ще не всі сюрпризи. Виявилося, що картина має нижній шар! Теодор був майже впевнений, що на цьому нижньому шарі зображено замок Рош-ді-Вуар і є магічний тайнопис. Це полотно з жовто-зеленими смугами і є картина з легенди про Фамілієна! А якщо так, то викрадачем може бути зовсім не колекціонер.

Теодор мав іншого підозрюваного — генерала Дідьє. Не дарма той обмовився у розмові з Ніколетт, що знає, де знаходиться продовження історії Фамілієна і як знайти схованку. Виходить, йому було відомо про секрети полотна. Тепер зрозуміло, чому він так наполегливо сватався до Ніколетт — хотів отримати посаг, у якому є підказка, де шукати скарби. До того ж Ніколетт має рідкісний дар читати тайнописи. Мабуть, генерал сподівався, що зможе змусити майбутню дружину розшифрувати напис.

Тривога накотила новою хвилею. Дідьє зважився на викрадення картини, на яке ще віроломство він здатний заради досягнення своєї підлої цілі?