Розділ 37. Дата весілля

Теодору не сподобалося, що довелося залишити Ніколетт наодинці з Дідьє. Не сподобалося — це ще м'яко сказано. Відставний генерал просто таки довів Теодора до сказу. І найбільше дратували його безапеляційні претензії на Ніколетт. А особливо, обурливі плани забрати її з замку. Теодор несподівано для себе виявив, що категорично не бажає, щоб ця невгамовна юна леді, ця приваблива скалка, раптом зникла з його життя, нехай навіть її стараннями це життя давно перевернуте догори дриґом. Коли він встиг так сильно прив'язатися до Ніколетт і чому вирішив, що має на неї право, думати поки що не було коли. Треба було подбати про інше. Як зробити так, щоб той підступний генерал якимось сумнівним прийомом не переконав Ніколетт стати його нареченою.

Теодор провів Огюстьє до свого кабінету і попросив трохи почекати, а сам подався розшукувати Філімона. Хотів дати йому завдання тримати обстановку в бібліотеці під наглядом. Той зрозумів, що від нього треба, з півслова, вкотре доводячи, що не просто дворецький, а відданий друг. Теодор дав йому зрозуміти, щоб у разі потреби задіяв резерв у вигляді Густава, після чого повернувся в кабінет.

І ось тут, у кабінеті, залишившись віч-на-віч з батьком Ніколетт, Теодор раптом усвідомив всю делікатність ситуації, в якій опинився. На зло генералу він так вжився в роль нареченого Ніколетт — щосили підігравав її батькові з цим його «благословенням», що батько повірив у неминучість швидкого весілля. Теодор і сам мало не повірив. Але стоп! У його плани не входить одруження ще як мінімум п'ять років. Принаймні кілька тижнів тому він був у цьому впевнений. І його погляди не змінилися… Чи змінилися? Декілька тижнів тому він і думати не хотів, щоб якась леді оселилася в його замку і порушила його особистий простір. Але тепер одна нестерпна особа живе тут і, більше того, він бажає, щоб вона порушувала його особистий простір. Інакше як пояснити, що сьогодні вранці, ні сіло ні впало, він раптом відкинув свою традицію насолоджуватися кавою на самоті в милій серцю тиші власного кабінету і вирушив у бібліотеку до Ніколетт.

Всі ці нові несподівані для Теодора думки дзвеніли в голові, заважаючи слухати батька Ніколетт, який саме підходив до теми весілля. Розуміючи, що не готовий до цієї розмови, Теодор перевів бесіду в інше русло. Адже він обіцяв Ніколетт, що поговорить з її батьком про Маріеллу та Андре. Схоже, саме час.

Теодор мав симпатію до батька Ніколетт, цього невисокого, повненького, надзвичайно активного чоловіка, який самовіддано присвятив дочкам все своє життя. І тепер робить все, щоб вдало влаштувати їхні заміжжя. Не хотілося його засмучувати, але все ж таки довелося поділитися побоюваннями. Теодор розповів, що Андре близький до банкрутства через згубну пристрасть до азартних ігор. І річ не лише в цьому, а в тому, що він використовує Маріеллу для своїх підозрілих інтриг.

— От мерзотник! — батько Ніколетт сильно засмутився. — О, горе мені, горе!

Втім, перебував він у засмученому стані недовго. Трохи походивши по кабінету, він заспокоївся і знову опустився в крісло. Виявляється, він мав запасний варіант.

— Нещодавно в мене відбулася розмова з паном Валуа, господарем сусіднього маєтку. Він просив руки Маріелли. Сказав, що давно зачарований нею. Дітьми вони справді багато часу проводили разом. Але я відмовив йому, тому що на той момент у нас вже була домовленість з Андре, і ця партія здавалася мені вигіднішою для Маріелли. Але хто ж знав, що він виявиться банкрутом і негідником.

Батько Ніколетт знову підвівся з крісла.

— Мені треба терміново побачитися з Андре і з паном Валуа. Займуся розірванням одних заручин та організацією інших. І у мене в зв'язку з цим буде до вас прохання.

— До ваших послуг, пане Огюстьє, — охоче відповів Теодор.

— Розумієте, Маріелла буде важко переживати розірвання заручин. Вона така невпевнена в собі. Боїться залишитися без чоловіка. Для неї стане справжнім випробуванням, якщо почнуться приготування до весілля молодшої сестри, коли вона сама ще не матиме нареченого. Вона відразу запише себе в старі діви. Не могли б ви трохи почекати з призначенням дати вашого з Ніколетт весілля? Поки я не влаштую всі справи і не засватаю Маріеллу нашому сусідові.

— Звичайно, пане Огюстьє, — внутрішньо засяяв Теодор. Проблема вирішилася сама собою. У нього з'явився час зрозуміти, як вийти з делікатної ситуації, що склалася. — Ми так і так не збиралися поспішати з весіллям.

Через заклопотаність на обличчі Огюстьє проступила задоволена посмішка.

— Що ж, тоді повернемося до нашої розмови трохи згодом. А зараз мені треба поспішати. Піду попрощаюся з дочкою, — батько Ніколетт подався на вихід із кабінету.

Теодор пішов за ним.

У коридорі біля бібліотеки зібрався цілий натовп. Філімон, Густав, Дороті з рушницею на плечі. Теодор з тривогою глянув на дворецького, і той поспішив доповісти:

— Пан Дідьє зволив залишити замок хвилину тому. Один, — додав Філімон багатозначно, знявши камінь з душі Теодора.

Крім цієї трійці біля бібліотеки стовпами стояли двоє слуг, які продовжували охороняти загадковий посаг, який викликав у Теодора одночасно інтерес та іронію. Він знав про скрутне становище сім'ї Ніколетт і здогадувався, що річ виявиться дуже своєрідною.

— Заносьте, — скомандував Огюстьє слугам. А, повернувшись до Теодора, пояснив: — На знак глибокої поваги хочу залишити вам посаг Ніколетт, хоч ми поки що й не погодили дату весілля.

Теодор би обов'язково запротестував, якби його не терзала розбурхана цікавість, що ж ховається під щільною матерією, яка закриває таємничу річ.