Розділ 33. Родинка на лівому зап’ясті

Густав анітрохи не перебільшував, коли казав, що приготує на вечерю дивовижну страву з сиру, доставленого з фестивалю. Точніше, це була навіть не одна страва, а цілий розкішний бенкет із сирних страв: томатний крем-суп з сиром, індичка з овочами, запечена під сирним соусом, сирні рулетики з беконом і, нарешті, сирне фондю.

— Наш шеф-кухар сьогодні явно на коні, — посміхнувся Теодор.

Філімон погоджувався з ним церемонним кивком голови, при цьому абсолютно безцеремонно підкладав найкращі шматочки не на тарілку господаря, а на тарілку Дороті, у якої, до речі, після всіх пригод добряче розігрався апетит.

Теодор поглядав на свого дворецького з цікавістю. І цікавість цю можна зрозуміти. Він поки не знав, звідки на обличчі Філімона сліди боротьби, якщо той всього-на-всього з'їздив у сусіднє село за сиром. Тим більше, з охороною. І головне, чому, незважаючи на пом'ятий вигляд, через фірмову незворушність дворецького час від часу та й промайне задоволена усмішка.

— Філімоне, будь ласка, зайди до мене в кабінет після вечері.

— Неодмінно, мілорде.

Ніколетт багато чого віддала б, щоб послухати у викладі дворецького про пригоди на фестивалі, про які вже знала з розповіді Дороті. Але чудово розуміла, що чоловіки віддадуть перевагу бесіді без сторонніх вух. Ну і добре. Вона мала чим зайнятися сьогодні ввечері. На неї чекала папка з документами про пращура Теодора, який, згідно з легендою, влаштував у замку схованку зі скарбами.

Ніколетт зручно влаштувалася у своїх покоях в кріслі з чашкою чаю і почала вивчати старі записи. Вона і не помітила, як з головою поринула у події більш ніж вікової давнини. Історія лорда Фамілієна, який у ті далекі часи володів замком Рош-ді-Вуар, виявилася більш захоплюючою, ніж будь-який роман, який їй досі доводилося читати. Інтриги, зради, кохання, надії та розчарування.

Лорд мав славу людини привабливої і активної. Душа компанії, дотепний і легкий у спілкуванні. Надзвичайно гарний, доказом чого служив портрет, що зберігся до цих днів. Ніколетт з цікавістю роздивлялася правильні мужні риси обличчя Фамілієна, у яких помічала подібність до рис Теодора і Матіса. Але він був відомий в окрузі не так своєю красою, як багатством. Ходили чутки, що його статку заздрить навіть королівська родина.

Певна річ, це робило Фамілієна завидним нареченим. З усього королівства до нього навідувалися батьки дівчат на виданні. Але лорд відмовляв усім, якою б вигідною не була партія. Його влаштовувало веселе холостяцьке життя та повна незалежність.

Однак настав день, який все змінив у житті Фамілієна. Господарі сусіднього маєтку влаштували бал-маскарад, на який було запрошено багато гостей з усіх провінцій. Звичайно, і Фамілієн отримав запрошення. Умова для всіх учасників балу була одна — мати маскарадний костюм. Бажано такий, щоб змінити образ до невпізнання. Юні леді постаралися на славу. Декого Фамілієн справді не зміг впізнати. Особливо привернула його увагу леді в костюмі екзотичного заморського птаха.

Тонкий стан, що хвилює жіночністю, був обтягнутий червоною тканиною з легким блиском. На голові грайливий капелюшок, прикрашений пером. Перами обшитий і поділ спідниці. Напівпрозора накидка прикривала плечі та руки. Вона трималася на одній зав'язці, тому, коли юна леді кружляла в танці, тканина трохи відкривала оку ніжну оксамитову шкіру, що спокусливо вабила доторкнутися. Фамілієн ковзав по витончених руках поглядом зверху вниз, затримуючись на родимці трохи вище зворушливо тендітного зап'ястя.

Цей образ підкорив лорда. Він весь вечір танцював з цією юною леді. І нехай музика заважала повноцінній розмові, але навіть легкі беззмістовні фрази, якими вони обмінювалися під час танців, здавалися Фамілієну сповненими якимось особливим змістом.

Лорд допитувався у своєї партнерки, хто вона, звідки, чи були вони знайомі. Йому здавалося, що він знає її, але ніяк не міг пригадати, де міг раніше зустрічати. Та лукаво посміхалася з-під маски, що приховувала майже все обличчя, але не називала своє ім'я. Однак підтвердила припущення Фамілієна, що вони давно знайомі.

Лорд не наполягав, щоб вона зняла маску. Йому подобалася ця гра. До кінця балу він був готовий залишатися в незнанні. А потім він легко дізнається, хто ця юна леді, коли побачить фамільний герб на кареті, в яку вона сяде. Але шахрайка ошукала його. За кілька хвилин до закінчення балу вона зникла. Зникла безвісти. Фамілієн розпитував гостей та слуг, але ніхто не міг йому відповісти, куди втекла юна леді в костюмі екзотичного птаха.

Лорд повернувся додому роздратований. Весь тиждень після маскараду не міг ні спати, ні їсти. Він зрозумів, що безнадійно закоханий, і докоряв собі, що втратив її. Він взяв у господарів балу список гостей і почав шукати свого екзотичного птаха. Це було непросто, адже єдине, що Фамілієн знав — це те, що дівчина має родимку на лівому зап'ясті. Він відвідав маєтки всіх гостей балу, але так і не знайшов ту, що підкорила його серце.

Лорд був близький до розпачу. Він нікому не розповідав, чим так пригнічений — лише своєму найближчому другу — Міхелю. Той втішав як міг. Запевняв, що рано чи пізно Фамілієн обов'язково зустріне своє раптово зникле кохання. Слова друга виявилися пророчими. Минуло кілька місяців і господарі одного з прилеглих маєтків вирішили за прикладом сусідів влаштувати бал-маскарад. Чи можна описати радість Фамілієна, коли він знову зустрів на балу юну леді в костюмі екзотичного птаха? Цього разу він не зводив з неї очей і не дав їй зникнути непомітно. Яким же було його здивування, коли він побачив, як після завершення балу вона сідає в карету з родовим гербом родини Міхеля. Невдовзі з'ясувалося, що це була його молодша сестра Мелані. Друг згодом розповів, що й знати не знав про витівки сестри, але радий, що саме вона запала в серце Фамілієна.

Родина Міхеля швидко засватала Мелані власнику замку Рош-ді-Вуар. І з весіллям теж затягувати не стали. Лорд був щасливим, але недовго. Його екзотичний птах виявився звичайною розпещеною леді, порожньою і нудною. Навіть родимка на лівому зап'ясті, яка так вабила його, після весілля зникла. Як пояснила Мелані, родимки у неї ніколи не було — була накладна мушка.