Розділ 31. Породистий!

Дороті продовжила ходити кімнатою і з азартом розповідати про пригоди на фестивалі.

— Комедіанти показували такі сміливі сценки. Добре, що на мені вже була нова сукня, яка не заважала реготати, бо втриматись від сміху було неможливо. А які карколомні трюки робили канатоходьці! Народ аплодував і зойкав. Але незабаром вистава закінчилася, і люди перетекли до прилавків з сирами. Ми з Філімоном теж пройшлися рядами торговців, але він чомусь лише дивився на ціни, але не зупинявся поторгуватися. Говорив щось на кшталт: «Сири цього року абсолютно непоказні». Хоча виглядали вони вкрай апетитно, я ж в сирах розбираюся. Тож у мене закралися підозри.

Ніколетт здогадалася, що Дороті має на увазі.

— Я запідозрила, що всі гроші, які були у Філімона при собі, він витратив на сукню. Адже вона не з дешевих. Мереживо ручної роботи, бачите, пані? — Дороті з гордістю показала краї рукавів. — І через ці непередбачені витрати у Філімона не залишилося, на що купити сир. Однак зізнаватись в цьому він, мабуть, не збирався, щоб не поставити мене в незручне становище. Але якщо ми повернемося в замок з порожніми руками, навряд чи лорд Теодор залишиться задоволеним, подумала я. Сваритиме Філімона. Ви ж розумієте, пані, я цього допустити не могла, — Дороті емоційно вперла руки в боки. — У мене швидко визрів план. Я вже чула, як зазивачі запрошують усіх бажаючих взяти участь у традиційному змаганні, приз у якому — головка найкращого Сомеральзького сиру. Я потягнула Філімона туди, на поле для кегельбану.

Ніколетт, звичайно, чула про незмінну традицію фестивалю сирів — змагання зі збивання кеглів за допомогою головки сиру. Але наскільки вона знала, в ігрищах зазвичай беруть участь лише чоловіки. Хоча про що це Ніколетт? Коли це подібні «дрібниці» зупиняли Дороті, особливо якщо вона поставила собі за мету виграти.

— На полі юрмилося багато люду. Суддя розповідав умови конкурсу. Згідно з правилами, одночасно змагаються двоє. Той, хто програв, вибуває, а той, хто виграв, змагається з наступним. І так поки не залишиться жодного бажаючого спробувати свої сили. А розпочати має переможець минулого року — Бурвіль, місцевий пивовар. Він стояв у компанії своїх дружків, випнувши груди колесом. Явно збирався і цього року стати першим.

Перш ніж продовжити розповідь, Дороті підійшла до графина з водою і залпом осушила склянку. Ніколетт здогадалася, що історія підходить до найгарячої частини.

— Там, на полі, окреслено дві доріжки, в кінці яких встановлюються кеглі. Бурвіль став на початку однієї доріжки, і суддя спитав, хто хоче стати першим суперником минулорічного переможця. Мене ніби сам диявол смикнув одразу ж вийти вперед. Кажу: «Я!». Що тут почалося, пані! Шум, свист, крики! Ніхто не чекав, що змагатися з Бурвілем вийде такий сильний суперник.

Ніколетт, правду кажучи, була дещо іншої думки. Мабуть, глядачі емоційно відреагували не тому, що суперник сильний, а тому, що суперник — жінка. Але перебивати Дороті Ніколетт не стала.

— Філімон, звичайно, теж не чекав. «Пані, — каже, — чи не буде розумніше залишитися глядачами?». Але я йому відповіла «Не буде, пане». Що ж нам тепер, з порожніми руками до замку повертатися?

Бідолашний Філімон. Чи знав він сьогодні вранці, яке на нього чекає непросте побачення?

— Я стала на початку другої доріжки, як і належить за правилами. Тієї ж миті гул на полі припинився. Навпаки, запанувала мертва тиша. Чути було, як муха пролетить. Суддя підійшов до Бурвіля і вручив йому головку сиру, щоб той зробив перший кидок. Але Бурвіль сир не взяв, насупився і повівся зовсім не як джентльмен. «Шановний Барталомео, ви що, пропонуєте мені змагатися з цією куркою?». Його посіпаки зареготали. Ух, як же я в ту мить пошкодувала, що послухалася вас, пані, і залишила рушницю вдома!

Обурена Дороті жадібно вилила в горло ще одну склянку води.

— Я вже збиралася пояснити пану пивовару, хто тут курка, а хто тут півень обскубаний, коли до нього підійшов Філімон. Ох, який у нього був вигляд! Гордовитий, грізний, одним словом — породистий! «Звольте, — каже, — пане, негайно вибачитися перед панночкою». «А інакше що?» — уїдливо скривився той. «А інакше ось що», — незворушно відповів мій породистий стовп і я-а-а-ак заїде пивовару кулаком у щелепу. Той повалився і заволав нелюдським голосом, як підстрелений кабан. А його дружки одразу накинулися на Філімона. Усі гуртом. І я знову пошкодувала, що рушниця не при мені.

Так от як Філімон отримав свої бойові поранення — захищаючи Дороті від глузувань. Ніколетт сповнилася до дворецького глибокою повагою. Тепер, мабуть, вона уже й сама шкодувала, що відмовила Дороті взяти з собою рушницю.

— На щастя, селяни швидко припинили бійку. І суддя продовжив змагання, попередивши Бурвіля, що якщо той знову допустить неджентльменську поведінку, то буде видалений з поля. Той, звичайно, був злий як чорт, але більше в мій бік навіть не дивився. Взяв у судді головку сиру. На полі знову стало тихо. Бурвіль замахнувся і пустив снаряд своєю смугою. Не знаю, чи не такий він і влучний, як хотів здатися, чи удар у щелепу трохи порушив його координацію, але йому вдалося збити лише шість кеглів з десяти.

Ніколет сама не помітила, як розхвилювалася. Шість із десяти не так і мало, враховуючи, що снарядом виступає незграбна головка сиру. Але Дороті влучна. Вона ще жодного разу з полювання не поверталася без здобичі.

— А ти?

— А я одну.

— Одну? — засмутилася Ніколетт. Так хотілося, щоб Дороті втерла носа цьому зарозумілому грубіяну-пивовару.

— Але ж це я тільки пристрілювалася, пані, — заспокоїла вона. — Кожному гравцеві дається три спроби. Береться найкраща. Вдруге я збила шість кеглів, а втретє — всі десять. А Бурвіль так і збивав то п'ять, то шість. Суддя присудив перемогу у цьому поєдинку мені. А Бурвіль, як учасник, який програв, з подальших змагань вибув. Бачили б ви, як верещали від радості сільські панночки!

Ніколетт теж верещала б, якби вона була там.