Розділ 21. Наречена???

Теодор з Ніколетт тільки-но почали сортувати полотна і вирішувати, в якому порядку їх розвісити, коли до зали увійшов Матіс.

Теодор одразу помітив, що брат вкрай схвильований. Цікаво чим? Матіс вдав, що глибоко вражений ідеєю створити галерею і з натхненням підключився до роботи. Більше, звісно, заважав, аніж допомагав. Спочатку запропонував розмістити картини у порядку зростання розміру. Наступною думкою було розбити роботи на групи за кольором рам. Прозвучало ще кілька таких же сумнівних порад, а потім брат зізнався, що, взагалі-то, приїхав поговорити віч-на-віч.

Теодор залишив Ніколетт самостійно розбиратися з полотнами і пішов з Матісом до кабінету.

— Тео, потрібна твоя допомога, — щойно брати сіли один навпроти одного, Матіс одразу перейшов до справи.

— Ти про Дороті? Не турбуйся. Ніколетт продовжує проводити для неї уроки світського етикету. До п'ятниці можливо вже й кульгавість не знадобиться, щоб прикривати незграбність. Буде зразковою леді.

— Зразковою леді? — посміхнувся Матіс. — Коли я заїжджав у ворота замку, зустрів Дороті, яка кудись поспішала в дивному екіпіруванні. У костюмі кучера та в капелюшку з ґроном горобини, який ми купили їй у капелюшному салоні. На плечах — рушниця, в руках — сокира.

— Все-таки вирушила на полювання, — прогарчав Теодор, не знаючи, хапатися за голову, чи сміятися. — Вочевидь, Філімон таки не встояв.

— І не кажи, твій дворецький так на мене поглядає, того й гляди дірку пропалить. Але, взагалі-то, я хотів поговорити не про Дороті… — брат чомусь трохи завагався, — …про Августу.

— Вона таки вирішила шантажувати тебе?

— Та де там шантажувати! Вона бачити мене не хоче!

— А ти намагався з нею зустрітися? — Теодор здивувався. — Навіщо?

— Навіщо-навіщо, — на обличчі брата відобразився цілий букет емоцій, які важко було розпізнати.

— Постривай, — Теодора осяяв здогад, — вона що, зацікавила тебе?

— Яка нісенітниця! — обурився Матіс. — Як може зацікавити така зануда?

— Тоді навіщо тобі зустрічатися з нею?

— Розумієш, — Матіс постукав пальцями по підлокітнику, — вона сказала, що я останній чоловік, за якого вона хотіла б вийти заміж.

Теодор розреготався. Хіба не цього брат і домагався? За будь-яку ціну відбрехатися від заручин.

— І що з того? Маєш наміри довести, що вона не має рації?

— Саме так.

— Як?

— Поки не знаю. Але ти повинен мені допомогти. Організувати з нею зустріч, але так, щоб це сталося ніби випадково.

— Як ти собі це уявляєш?

— Запроси її до себе у замок допомогти організувати галерею. Ти ж бачив, як вона добре розуміється на мистецтві. Ну а тут вже і я з'явлюся.

Брати вийшли із зали, і Ніколетт нічого не залишалося, як самій зайнятися сортуванням картин. Вона вирішила розташувати їх у хронологічному порядку: за датою створення. У голові постійно крутилася щойно почута легенда. Таємнича історія, що інтригує. Ніколетт цілком розуміла азарт Теодора. Їй на його місці теж захотілося б розгадати загадку предка. Але що Ніколетт не сподобалося — так це нечиста гра Андре. Виходить, він навмисне ввів Маріеллу в оману. Зрозуміло, як білий день — йому не потрібна сама легендарна картина. Історія про те, що полотно дороге йому як сімейна реліквія — не більше ніж хитрощі. Він тільки хоче дізнатися розшифрування магічного тайнопису, залишеного на картині, щоб зрозуміти, як дістатися сховища. Андре буде дуже розчарований, що легенда виявилася лише легендою. У колекції Теодора немає картини з тайнописом.

Можна було б зловтішатися з цього приводу, але у Ніколетт виникли інші почуття. Було шкода сестру. Схоже, Андре маніпулює нею, а та, через страх бути знехтуваною і залишитися старою дівою, не помічає який негідний поряд із нею чоловік.

— Ніколетт, у мене для вас радісна новина, — Теодор повернувся до зали, коли вона вже майже закінчила сортувати картини. — Скоро у вас з'явиться помічниця, яка чудово знається на мистецтві. Разом і займіться організацією виставки.

— Про кого мова?

— Про Августу.

Ніколетт посміхнулася. Їй сподобалася племінниця Його Величності, незважаючи на всю її світську манірність. Склалося враження, що під маскою занудної випускниці елітного пансіону Августа приховує щось незвичайне та привабливе. Ось тільки одного Ніколетт зрозуміти не могла. Навіщо Теодор хоче запросити в замок ту, від чиєї уваги вони з братом так старанно намагалися втекти?

Але поставити це запитання вона не встигла. В зал увійшов Філімон і у своїй церемонній манері оголосив:

— Мілорде, прибув пан Дідьє Овербрякк. Він наполягає на зустрічі з вами та зі своєю нареченою.

У Ніколетт моментально посмішка зійшла з обличчя. Генерал Дідьє, за якого її збирався засватати тато, знаходиться тут, у замку Рош-ді-Вуар? Навіщо він приїхав і чому називає Ніколетт своєю нареченою? Жодних остаточних домовленостей ще не було. Він писав таткові, що готовий посвататися до Ніколетт лише після оглядин, та й те якщо Ніколетт виявиться доброзичливою, вихованою, старанною, стриманою і мовчазною.

— Нареченою??? — Ніколетт і Теодор перепитали Філімона одночасно. Вона — з настороженістю, він — з подивом.

— Саме так пан Дідьє Овербрякк зволив назвати леді Ніколетт, — незворушно відзвітував дворецький.