Розділ 15. Сюрприз

З раннього ранку на Ніколетт чекав сюрприз — татко.

— Отримав твій лист, і одразу вирушив у дорогу, — колобком вкотився він у кімнату. — Мав переконатися, що з моєю маленькою все гаразд.

За його спиною маячив Теодор. Не сказати, щоб у лорда на обличчі світилося особливе захоплення. Несподіваний гість його явно спантеличив.

Татко стиснув Ніколетт в обіймах. Вона була йому рада, вже встигла скучити. Ось тільки навіщо було називати її «моєю маленькою» в присутності лорда? Їй рішуче не хотілося, щоб у Теодора склалося несерйозне ставлення до неї. Ніколетт вже достатньо доросла та самостійна. У неї все-таки солідна посада — писар.

Але таткові ніби мало було «маленької», він почав журити і наставляти, що юній леді не личить без дозволу батька здійснювати такі далекі поїздки і приймати такі поспішні рішення. Він все говорив і говорив, не даючи вставити й слово, але зненацька на допомогу прийшов Теодор.

— Пане Огюстьє, мій дворецький варить дивовижну каву. Запевняю, ви такої ще не куштували. Не бажаєте випити зі мною по філіжанці в моєму кабінеті?

Татко зупинив свою повчальну тираду.

— Чому б ні?

Він пообіцяв Ніколетт, що після кави продовжить розпочату розмову, і попрямував слідом за Теодором. І лише коли вони вийшли, вона помітила, що в коридорі біля дверей знаходиться ще одна гостя — Маріелла.

Мабуть, татко наполіг, щоб вона їхала з ним. Сама вона навряд чи виявила б бажання витратити цілий день на неблизьку подорож лише заради того, щоб побачитися з сестрою. Адже їй потрібно готуватися до весілля. Маріелла дуже нервувала з приводу майбутнього одруження. Це було помітно. Вона почала хвилюватися ще до того, як татко про все домовився з батьком її майбутнього нареченого. Маріелла дуже боялася, чи погодиться красень Андре взяти за дружину небагату і не надто привабливу, як вона про себе думала, леді. Але він погодився, а вона все одно постійно якась стурбована.

Ніколетт затягнула сестру в кімнату і посадила на софу.

— Вибач, що через мене довелося на якийсь час відкласти приготування до весілля, — Ніколетт винувато усміхнулася.

— Дрібниці. Татко не наполягав, щоб я їхала з ним. Просто я скучила і хотіла побачитися.

Ніколетт почала розпитувати, що нового в маєтку, чи сильно татко сердився, коли прочитав листа від Ніколетт, і, звичайно ж, про передвесільні клопоти. Маріелла розповіла в кількох словах про те, що сталося за останні два дні. А потім змінила тему.

— Нікі, у мене до тебе прохання. Обіцяй, що допоможеш!

— Зроблю все, що в моїх силах, Марі.

— Мені так хочеться чимось порадувати Андре, підготувати йому особливий весільний подарунок. Але що я можу, коли в татуся немає жодного зайвого півтинного?

— Я можу допомогти, — пожвавішала Ніколетт. — У мене хороша зарплатня. Скільки тобі потрібно?

— Ні, Нікі, ні, я мала на увазі інше. Розумієш, у Андре є мрія відшукати дуже дорогу його серцю сімейну реліквію. Колись його дядечко, перебуваючи в тяжкому фінансовому становищі, продав її одному колекціонерові. Той перепродав іншому, другому, третьому. І її слід загубився. Андре довго шукав і ось намацав ниточку. Можливо, реліквія знаходиться тут, у замку Рош-ді-Вуар. Чи не могла б ти це перевірити? Уявляєш, яким щасливим стане мій Андре, як почне цінувати мене, якщо саме я принесу йому цю радісну новину, що реліквія знайшлася і вона справді в замку Рош-ді-Вуар.

Не хотілося засмучувати Маріеллу, але прохання здалося Ніколетт дивним.

— Хіба Андре не може запитати про цю реліквію у лорда Теодора?

— Розумієш, Андре і Теодор перебувають зараз не в дружніх стосунках. Вони посварилися через якусь дрібницю, але тепер не спілкуються. Андре не зважиться заговорити з лордом, доки не буде впевнений, що реліквія тут. Та навіть якщо й буде впевнений, то все одно переговори про купівлю картини вестиме не сам, а через повіреного.

— То мова про картину?

— Так. Ти бачила тут картини?

— Бачила, — неохоче кивнула Ніколетт. Вона розуміла бажання сестри догодити нареченому, але прохання все одно їй не подобалося.

— Нікі, допоможи, прошу. Я так хвилююся перед весіллям. Але думка, що зможу зробити Андре щось дуже приємне, хоч трохи заспокоїть мене. На картині, яка є сімейною реліквією Андре, зображено замок Рош-ді-Вуар.

— Таких картин у Теодора безліч.

— На тій, про яку йдеться, є магічний тайнопис. Адже ти вмієш їх читати? Якщо скажеш мені, що там написано, я зможу зрозуміти, чи це та картина.

Ніколетт не бачила, щоб на полотнах, що висіли у сховищі, були тайнописи. Можливо, зі зворотного боку — туди вона не зазирала.

— Але чому реліквією сімейства Андре є картина, де зображено замок Рош-ді-Вуар? Яке відношення до замку має його родина?

— Хіба ти не знала? Андре та Теодор троюрідні брати. Замком володів їхній спільний предок. То ти допоможеш? — Маріелла глянула з благанням.

Ніколетт вагалася. Прохання сестри виглядало надто дивно. Але з іншого боку, в ньому не було нічого поганого, адже Теодор не робить таємниці зі своєї колекції — зібрався виставляти картини на загальний огляд.

— Нікі, прошу тебе, — Маріелла взяла сестру за руку. Її пальці тремтіли. Як хвилюється! — Природа не нагородила мене спокусливими формами. Я не можу подібно до Ірени або Мішель підкорити чоловіка, зробивши глибше виріз декольте. Що мені залишається, крім як показати свою відданість? — в очах сестри блиснули сльози.

Бідолашна все ще боїться, що Андре може передумати?

— Добре. Принагідно подивлюся, чи є в колекції Теодора картина з магічним тайнописом, — пообіцяла Ніколетт.

Татко повернувся за чверть години життєрадісний і натхненний.

— Я погодився з лордом Теодором, щоб ти деякий час попрацювала в нього писарем.

Ніколетт зітхнула з полегшенням. Вона, звісно, сподівалася, що Теодор переконає батька, але ризик, що татко вимагатиме повернути молодшу дочку назад, залишався. Цікаво, як лорд його переконав?