14 Марія

А нічого собі так робота — наречена у багатія. Зранку Адріан їде на офіс а я залишаюсь  в будинку сама. І по всьому виходить що мені і робити нічого не потрібно. Він навіть не поцікавився, чим я зазвичай займаюсь вдень. 

А я не звикла байдикувати. Коли вчилась в універі у мене на це просто не було часу. Все там було по графіку і розкладу. Пробудження, сніданок, фізкультура… Тепер не розумію, що робити цілісінький день, якщо він такий довгий. 

Обстежую будинок. Звісно  в голові тримаю розуміння, що можу десь проколотися, і Адріан мене прожене. Тому виконувати завдання потрібно якомога швидше. Але що я можу зробити? Майор Великий мені не дав жодних конкретних вказівок. Просто потрібно бути близько до злочинця. І тримати вуха відкритими. А очі широко розплющеними. Мовляв він в розмові сам може десь вибовкати щось цікаве. 

Але поки що здається, ледь не прговорилася я. І все від того клятого просеко. Воно на мене подіяло якимось дивним чином. Зазвичай ми пили напої іншого гатунку, а шампанське я не любила, бо від нього болить голова. І от мій непідоготовлений організм і спіймав алкоголь з бульбашками. Але Адріан ніби нічого не запідозрив. 

Його дядька в будинку теж немає. Ед мені не дуже сподобався. В ньому є якась внутрішня сила, це відчувається. Але водночас, ві нпосміхається лише одиними губами, а очі у нього при цьому ніби у ящирки. Неживі. Холодні. 

Тому  я дуже рада, що його зараз немає поруч. 

Готую собі сніданок. В холодильнику є все що душа забажає. Це не те, що у нас з татом. Коли обираєш між сосисками чи куркою на вечерю. І купити можеш лише щось одне. Не скажу, що я дуже вимоглива в їжі, але все ж можливість шиконути втрачати не збираюсь. Смажу собі стейк, потім ще і яйця. Мені потрібно багато білка, щоб підтримувати себе в гарній формі. 

Потім вирішую, що мій наречений не збідніє, якщо я зроблю акт благодійності. Тобто приготую щось смачненьке для тата і поїду провідаю його в лікарні. Я ж не замкнена  в будинку. 

Тому для тата ставлю готувати м'ясний пиріг. Можливо чи не єдина страва, яка вдається у мене ідеально. Тато у мене не шеф кухар. Тож і мене навчив готувати лише щось просте. Кашу якусь чи мясо запекти. 

Резонне питання — чому він не одружився вдруге. Багато то йому кащав, що для дівчинки потрібна мама. Але здається він занадто любив мою маму, щоб зрадити її навіть після смерті. Тепер я маю дбати про нього. Знаю, що він н адух не переносить лікарняні супи. Отже, нехай потішиться смаколиком. 

Пиріг виходить дуже великим. Тому частину я залишаю вдома. 

Коли вже приїздю  в лікарню, мені телефонує Адріан. 

— Чим займаєшся? — питає він. 

— Заїхала провідати тата. Я ж казала, він в лікарні. 

— В якій саме? Давай заберу тебе і підемо десь пообідаємо. Треба вже тебе показувати людям. 

НІби проста пропозиція. Але я чомусь відчуваю хвилювання. Є в ньому щось таке, що на противагу від його дядька викликає симпатію і довіру. Він однозначно набагато небезпечніший від свого родича. 

— Гаразд, — кажу, не розуміючи, чому серце б’ється частіше. — Через годинку можна буде. 

Через годину він справді телефонує, що під'їхав. Я прощаюсь з татом і йду на вулицю.

Адріан стоїть біля своєї блискучої дорогої тачки і дивиться на мене. Дивиться чомусь дуже задумливо. Якось так, що у мене серце падає в п’яти. Наче він вже щось про мене дізнався і тепер готується повідомити неприємні новини мені. 

— Обід відміняється, Марі, —  каже він, підтверджуючи моє занепокоєння і розганяючи паніку.