12 Марія

Ну він би все одно дізнався, думаю я. КОли б пробивав місце мого навчання. Майор Великий обіцяв підчистити документи щодо мого розподілу і держзамовлення. Але сам факт навчання не приховаєш. Тому краще дати цю інформацію в потрібному мені ракурсі. 

— У мене дуже строгий тато, якби я була хлопчиком він би обрав для мене якесь військове училище, —  кажу я, зітхаючи. — Але я дівчинка, тому от заправторив мене в юридичне, з найсуворішими умовами. Але з іншого боку його можна зрозуміти —  скільки років вчилась, а одягом забезпечувала держава. 

— І чому вас там вчили? — дядько Адріана уважно дивиться на мене. — Які були предмети, окрім юридичних?

— Фізкультура, —  відповідаю я. — Нас добряче ганяли по плацу. І кроси ми бігали… Багато чого. Але в основному авжеж ми вивчали закони. 

— Як цікаво! — дядько Адріана підходить ближче і ніби сканує мене поглядом. — Дуже… Дуже цікаво! До речі, Адріане! Там твоя покоївка ніби якраз все постелила в твоїй спальні! Я заходив, еее… книгу шукав… Таке червоне простирадло величезне, з сердечками. То ти для Маші старався? Романтик!

Я червонію. З цим чолвіком треба бути дуже обережним. Він здається дуже прискіпливим. Якого біса він вештався в спальні Адріана? 

— Це моя примха, —  кажу з посмішкою. — Давно хотіла сердечок і всього цього, ну свічки, просеко… Хочу відчути себе нарешті дівчинкою. А поруч з Адріаном це так просто! 

— Чого не зробиш заради коханої жінки, — Адріан обіймає мене. 

— До речі, свічки там теж є, дійсно! — киває його дядько. — А просеко, якщо так хочете, відкупорю прямо зараз! 

— Так, давайте випʼємо за знайомство, — погоджується Адріан.

— Давайте! — треба грати за їхніми правилами. 

Ми проходимо на кухню. Підмічаю, що цей Ед хазяйнує, як у себе вдома. Він взагалі цікавий тип. Доглянутий. Видно, що слідкує за собою, зачіска стильна, і по міліметру відрослих сивих волосин очевидно, що волосся підфарбовує. Не огрядний, отже або дієта, або спорт. А швидше за все і те, і інше. Так виглядають затяті егоїсти. Які думають лише про себе. 

Ед відкорковує пляшку і розливає в келихи ігристе. 

— Ну за нову ланку суспільства! За вас, молоді! Я такий радий, що дочекався цього дня! Адріан мені мов син, єдина рідна людина, і бачу що дівчину він собі обрав достойну! 

— Достойну! — киває Адріан і дзеленькає своїм келихом спочатку об келих дядька, а потім об мій. 

— До дна! — одразу ж додає Ед і пʼє все залпом.

Адріан повторює за ним і теж пʼє все до дна.

Я теж п’ю. На смак кисле, я звикла до інших видів шампанського. Але і алкоголю в ньому здається майже немає. Що  сказати на компліменти не знаю. Мене в житті ніхто стільки не хвалив, як за ці двадцять хвилин знайомства. Коли ми допиваємо, Ед наливає ще. 

— Другий тост за мене, —  каже самовпевнено. — Що я виховав такого красеня, як Адріан. Маріє, ви мені ще подякуєте! 

Адріан закочує очі, але усміхається, і знову дзеленькається з дядьком келихами. А потім бʼє келихом об мій і питає: 

— На брудершафт?

— На брудершафт! — погоджуюсь я. Він випиває і несподівано цілує мене. 

Тобто я розумію, що мав би бути поцілунок. Але ж не такий! У мене перехоплює подих, а келих я ледве не випускаю з рук. Його губи виявляються і мʼякими, і твердими одночасно, і вони нахабні, не відпускають мене відразу. Аж коли зірочки перед очима застрибали, він відсторонюється. 

— Смачно було, — усміхається, зазираючи в очі. 

Я ніяк не можу оговтатись. Мені ніхто не казав, що цілуватися з аферистами так приємно…