Розділ 8. Скірон шукає вихід

Тільки-но Скірон переступив поріг батьківського палацу, як замість обіймів його зустрів нищівний удар. Від сили удару він відлетів убік і з гуркотом врізався у найближчу мармурову колону. Безсило впавши на підлогу, він підвів благальний, сповнений страху погляд на батька.

Арес уже не стримував своєї люті.

— Подивися, до чого ти себе довів! — гримнув він. — Ти перетворив нас на посміховисько перед усім Олімпом! Зевс у шаленій люті через твої вчинки. Від сьогодні тримайся якомога далі від Селени. І не смій більше провокувати її!

Скірон важко підвівся на лікті.

— Батьку... Селена все ще любить мене. Якщо я постараюся, вона пробачить. Коли це станеться... Зевс знову стане на наш бік.

— Ти... невже...

Арес не встиг договорити.

Скірон раптом упав на коліна. Його тіло пронизав нестерпний біль. Чорні смуги стрімко поповзли по руках і шиї, а на зап'ясті проступила знайома мітка прокляття Цербера.

Він судомно схопився за груди, не в змозі нормально вдихнути.

— Знову... цей проклятий пес... — перелякано прошепотів Арес.

У його руці миттєво з'явився флакон із золотавим еліксиром.

— Це дав мені Аполлон. Він тимчасово пригнічує біль і сповільнює дію прокляття. Швидко випий!

Та Скірон лише хитнув головою.

— Батьку... знайди Селену... Лише вона... лише вона може мене врятувати...

Арес ошелешено дивився на сина.

— У такому стані ти все ще думаєш про неї?

Він простягнув еліксир.

— Пий!

Та Скірон різким рухом вибив пляшечку з рук батька.

Скло розлетілося на сотні уламків.

— Ні! — прохрипів він. — Мені не потрібне тимчасове полегшення! Я хочу Селену! Вона любить мене... вона не дозволить мені померти. Іди... приведи її сюди...

Арес із болем заплющив очі.

— Тебе вже не врятувати...

Скірон більше не мав сил навіть підвестися. Охоронці обережно підняли його й допомогли перенести до покоїв, поки прокляття дедалі сильніше охоплювало його тіло.

Тим часом у палаці Селени панував зовсім інший настрій.

Олександр проводив щоденне тренування. Видовище було справді захопливим. Його рухи були точними й граційними, кожен випад списа відточений до досконалості, а могутня атлетична постава мимоволі привертала погляди. Будь-яка богиня задивилася б на нього... особливо та, що кохала.

Так і сталося. Селена мовчки спостерігала за ним збоку, легка усмішка торкнулася її губ. Не втримавшись, вона взяла свій жезл і майже безшумно підійшла до нього ззаду. Активувавши силу світла, хотіла зненацька налякати нареченого.

Олександр ніби відчув її присутність і в одну мить він перехопив її руку, легко заблокувавши удар, різким рухом притягнув Селену до себе. Не встигла вона навіть здивуватися, як уже опинилася в його міцних обіймах та погляди їх зустрілися.

— Попалася, — всміхнувся він.

Селена відчула, як серце почало битися швидше.

"Ох, Олександре... як же вправно ти це робиш... " — майнуло в її думках.

Він подарував їй теплу, майже пустотливу усмішку, після чого повільно відпустив і відклав жезл убік.

— Божественні Ігри вже зовсім скоро, — перевівши подих, заговорила Селена. — Батько хоче, щоб саме я нагородила переможця оливковим вінком. Ти готовий?

— Завжди, — з легкою усмішкою відповів Олександр.

Вони ніжно обійнялися, насолоджуючись теплом одне одного та їхню мить перервали швидкі кроки.

До них, ледве переводячи подих, підбігла налякана служниця.

— Леді Селено... посланець із палацу лорда Скірона... кажуть, прокляття знову повернулося. Лорд Скірон уже втрачає ясність розуму... вони благають вас прийти.