7.2

Такого повороту не очікував ніхто: ні Арес, ні Скірон, ні Дафна.

Якщо Дафна все ще жила у своїх фантазіях, Скірон до останнього вірив, що Селена досі його кохає. Лише Арес тверезо дивився на ситуацію й розумів, що його син власноруч зруйнував власне майбутнє.

— Ти все зіпсував, — холодно мовив Арес. — Сьогодні ти осоромив не лише себе, а й увесь наш рід перед богами Олімпу. Від тепер тримайся якнайдалі від Селени та не смій більше турбувати її.

— Він має рацію, Скіроне... — крізь сльози благала Дафна. — Селена вже обрала Олександра, але я ніколи не покину тебе... щоб не сталося.

— Замовкни! — заревів Скірон.

Він глянув на неї з такою ненавистю, мов перед ним стояла чужа людина.

— Брехлива змія... вона пробачить мене. Я зроблю все, щоб заслужити її прощення і ніхто мене не зупинить!

Не сказавши більше ні слова, він різко розвернувся й пішов, залишивши Дафну в сльозах, а Ареса із важким передчуттям.

Минув день.

Після всіх сварок і принижень Селена та Олександр нарешті повернулися до свого палацу. Вечір був дивовижно спокійним. На столі стояли найкращі страви Олімпу, золоті кубки були наповнені вином, а крізь високі вікна до зали проникав м'який промінь призахідного сонця.

Вони сиділи поруч у затишній тиші та кожен подумки повертався до подій минулого дня. Мовчання довго не тривало, Олександр повільно поставив келих на стіл і уважно подивився на Селену.

— Я чув, що Скірон розірвав заручини з Дафною... — спокійно промовив він. — Якщо він прийде до тебе... чи даси йому ще один шанс?

Селена навіть здивовано звела брови.

— З якого це дива?

Вона ледь усміхнулася, але в її голосі не було й тіні сумніву.

— Він справжній негідник і я ніколи більше не повернуся до нього.

Олександр навіть не зміг приховати полегшення. На його обличчі розквітла така щира усмішка, що Селена мимоволі засміялася.

— Знаєш... — сказав він. — Інколи мені здається, що ти зовсім інша, ніж та Селена, про яку я чув раніше.

Від несподіванки вона саме зробила ковток вина й ледь не вдавилася.

— Кхе... кхе...

Олександр одразу підвівся.

— Все гаразд?

Він занепокоєно нахилився до неї.

— Так... усе добре, — усміхнулася Селена, приклавши долоню до грудей. — Просто... не очікувала почути таке.

Вона озирнулася.

— Де тут серветки?

Олександр мовчки взяв одну зі столу, не питаючи дозволу, він дуже обережно наблизився до неї.

Його рухи були неквапливими, майже несміливими. Він легенько торкнувся кутика її губ, витираючи маленьку краплину вина та пальці випадково ковзнули по її щоці. Селена здригнулася.

Від цього простого дотику по всьому тілу пробігло приємне тепло. Вона повільно підняла на нього очі, їхні погляди зустрілися та світ навколо ніби стих. Не було ні богів, ні Олімпу, ні всіх оцих сварок... лише вони двоє.

Олександр дивився на неї так ніжно, ніби боявся зруйнувати цю мить одним необережним словом. Його серце билося дедалі швидше.

"Вона дозволяє мені бути так близько..."

Він повільно провів пальцями вздовж її щоки.

— Селено...

Її подих став нерівним.

"Невже..."

Вона більше не відводила погляду, не відступала, а навпаки... ледь помітно нахилилася назустріч. Їхні обличчя розділяли лише кілька сантиметрів. Серце Селени шалено калатало і вже не хотіла тікати чи ховати свої почуття.

Олександр майже торкнувся її губ, вона заплющила очі, готова вперше по-справжньому відповісти на його почуття… на мить увесь світ перестав існувати.

— Ти дуже красива... — ніжно на вушко прошепотів він.

Його подих ледь торкався її обличчя. Серце Селени калатало так сильно, що вона боялася чи він почує кожен удар.

"Невже... ось воно?"

Її рука сама несміливо торкнулася його долоні, ще одна мить... раптом... БАХ!

Важкі ворота палацу здригнулися від сильного удару, а за ним пролунав ще один і ще.

— СЕЛЕНО!

Гучний чоловічий голос рознісся всім палацом.

— СЕЛЕНО! ВИЙДИ ДО МЕНЕ!

Олександр завмер, у його очах промайнула холодна тінь.

— Це... він?

Селена повільно відкрила очі. Усі ніжні почуття в одну мить зникли.

— Скірон...

За воротами знову почувся удар.

— Я ЗНАЮ, ЩО ТИ ВСЕРЕДИНІ!

Слуги розгублено переглядалися між собою.

— Леді Селено... — слуга прибігла з поспіхом. — Лорд Скірон уже кілька хвилин вимагає зустрічі. Ми не відчиняли воріт...