5.3

Скірон миттєво помітив його й кинувся вперед.

— Нарешті! Поясніть, що тут відбувається!

Та хранитель навіть не подивився в його бік. Уся його увага була прикута до інших гостей, Селени та Олександра.

— Леді Селено, ласкаво просимо! Ваша присутність, це велика честь для нашого палацу.

— Щиро дякую, — вклонилася Селена.

Скірон мало не вибухнув.

— Ти! Селено! Це знову твоїх рук справа?!

— Про що ти взагалі говориш?

— Не прикидайся! Це через тебе мене перестали сюди впускати!

Не встигла Селена відповісти, як у розмову втрутилася Дафна.

— Леді Селено, я розумію, що ти досі ненавидиш нас через те, що Скірон не покохав тебе. Але невже треба заходити так далеко?

Селена лише розсміялася.

— Я не витрачаю свій час на людей, які мені байдужі.

Потім її погляд став холодним.

— А щодо Хрустального палацу... сюди допускають лише найшанованіших гостей. Подивися правді в очі, Скіроне, без мого статусу ти вже не такий впливовий, як раніше.

Від цих слів Скірон остаточно втратив самоконтроль. Він різко подався вперед і вже майже підняв руку... Але в ту ж мить перед ним виник Олександр, мов блискавка. Його пальці міцно стиснули зап'ястя Скірона.

— Ще раз навіть подумаєш торкнутися моєї нареченої, — холодно промовив він, — і дуже пошкодуєш про це.

Потужний спалах енергії відкинув Скірона назад, і той боляче вдарився об мармурову підлогу.

Хранитель миттєво змінився на обличчі.

— Як ти смієш поводитися так із нашими найшанованішими гостями?!

Його голос луною прокотився територією.

— Від сьогодні вам обом назавжди заборонено вхід до Хрустального палацу!

Охорона негайно перегородила прохід. Скірон втратив дар мови. Дафна теж не розуміла, як усе так швидко руйнується. А Селена, обійнявши Олександра під руку, спокійно рушила до палацу.

Лише коли вони зникли з поля зору, Скірон хотів знову кинутися вперед та Дафна зупинила його. Вона чудово бачила, що зараз він нагадує дитину, у якої відібрали улюблену іграшку.

— Ніяк не можу зрозуміти, як Скірон відмовився від такої благородної богині заради напівкровки, — тихо промовив один із охоронців.

— Як на мене, леді Селена занадто довго його балувала, — відповів інший. — Тепер йому доведеться скуштувати гірку правду.

Вони говорили тихо та Скірон усе почув, кожнісіньке слово і вони боляче врізались у його гордість.

Не сказавши більше ні слова, він рушив до свого палацу, а там на нього вже чекав Арес. Щойно вони переступили поріг, бог війни холодно поглянув на Дафну.

— Ти ще смієш приводити її сюди?

У його голосі звучала неприхована ненависть.

— Якби ти тоді не втратив голову, Селена ніколи б не обрала іншого. Ти сам усе зруйнував!

— Батьку, я не люблю Селену! — роздратовано відповів Скірон. — Окрім прихильності Зевса, їй нічим похвалитися. Я люблю Дафну! Вона добра, красива і володіє великою очищувальною силою.

— Очищувальною силою? — насторожився Арес.

— Три роки тому мене прокляла Еріда. Я стікав кров'ю та думав, що помру. Але Дафна врятувала мене.

Арес уважно подивився на дівчину.

— Серед нащадків Зевса ходять легенди про цілителя, здатного знімати навіть найсильніші прокляття. У твоїх жилах теж тече кров Зевса?

Дафна завмерла. Звісно, ні. Але вона вже бачила перед собою шлях до омріяної влади.

Арес кілька секунд уважно дивився на Дафну. Його проникливий погляд немов намагався зазирнути просто в душу. Дафна ледь стримувалася, щоб не відвести очі першою.

— Так, лорде Аресе, — лагідно всміхнулася вона. — Саме я зняла прокляття зі Скірона.

У залі запанувала тиша, нарешті Арес кивнув.

— Тоді я розумію, чому мій син так тебе цінує. Добре.

Його голос став м'якшим. Скірон одразу пожвавішав, мов почув те, що хотів почути.

— Батьку, я ж казав тобі! Дафна не така, як усі думають.

Арес задумливо провів пальцями по підлокітнику крісла.

— Якщо ти справді володієш такою силою, то твоє майбутнє може бути значно величнішим, ніж я припускав.

Усередині Дафни все тріумфувало, ще одна перемога та один крок до її мети.

— Я благословляю ваші заручини.

Очі Дафни засяяли.

— Через три дні відбудеться велике святкування богів Олімпу. Ви підете туди разом зі мною та усі найвпливовіші боги будуть присутні. Я офіційно представлю вас як майбутнє подружжя.

— Дякую, лорде Аресе, — схилила голову Дафна.

Та коли Арес відвернувся, на її губах майнула ледь помітна усмішка. Здавалося, доля нарешті почала посміхатися їй.