3.4

Тим часом у палаці Ареса панувала зовсім інша атмосфера, не було святкового настрою, радості і точно не було батьківської поблажливості.

Бог війни сидів на своєму троні, стискаючи підлокітники так сильно, що метал під його пальцями почав деформуватися. Палко дивися на двері і чекав та коли вони відчинилися, а до зали увійшов Скірон, терпіння Ареса остаточно урвалося, спалахнула червона блискавка, потужний розряд ударив просто в груди молодого бога.

Скірон навіть не встиг відреагувати, його тіло відкинуло через усю залу, він врізався у мармурову колону так сильно, що та вкрилася тріщинами і у вухах зашуміло, а перед очима все побіліло.

— Батьку! — прохрипів він. — Що ти робиш?!

— Я? — заревів Арес. — Це ти що робиш?!

Він піднявся з трону і від його кроків тремтіла підлога.

— Ти посмів образити леді Селену перед усім Олімпом!

Скірон повільно піднявся.

— Через це?

— Через це?!

Арес мало не задихнувся від люті.

— Ти справді такий дурень?!

Він схопив кубок і жбурнув його в стіну.

— Багато поколінь наша родина залишалася серед найвпливовіших домів Олімпу! Бо ми сильні і Селена підтримувала нас!

У залі запала тиша, Скірон завмер від люті батька, а Арес важко видихнув.

— Подарунки Зевсової доньки, її прихильність, зв'язки, підтримка. Вона відкривала перед нами двері, які для інших залишалися зачиненими.

Його голос став нижчим.

— А тепер вона навіть дивитися на нас не хоче.

І тут в голові Скірона щось клацнуло, Сльоза Зірок, золото, що перетворилось на мішки зі сміттям, порожні рахунки та відсутність нових подарунків.

— Ось чому...

Він зблід.

— Ось чому все зникло...

— Нарешті зрозумів? — холодно кинув Арес.

Скірон мовчав. Арес потер перенісся.

— Якщо вже так хочеш свою Дафну, то хоча б дочекайся заручин.

Його голос трохи пом'якшав.

— Потім роби, що хочеш.

Скірон лише пирхнув.

— Розслабся, батьку.

Арес насупився.

— Не дивися на мене так.

На губах Скірона з'явилася самовпевнена усмішка.

— Селена просто влаштувала виставу.

— Виставу?

— Вона все ще закохана в мене.

Арес не відповів.

— Вона завжди мене кохала.

Скірон самодоволено схрестив руки.

— Навіть якщо застане мене з Дафною в одному ліжку, максимум поплаче кілька днів.

Його посмішка стала ширшою.

— А потім повернеться.

Арес кілька секунд дивився на сина, а тоді теж посміхнувся.

Та час нікого не слухає і день заручин настав. Увесь Олімп буквально кипів від пліток, Боги збиралися групами біля фонтанів, на терасах, у садах і коридорах.

— Скоро дізнаємося, кого обрала Селена.

— Та тут і гадати нічого! Звичайно Скірон!

— А я чув інше.

— Що саме?

— Що Скірон уже давно закоханий в Дафну.

— Ого...

— Якщо це правда, сьогодні буде цікаво.

— Цікаво? Та це буде найгучніший скандал століття!

Навколо лунали сміх і захоплені вигуки. Усі чекали видовища і розв'язки та майже ніхто не підозрював, наскільки сильно помиляється.

А в палаці Селени було тихо. Величезне дзеркало відбивало м'яке золоте світло. Селена сиділа перед ним, повільно розчісуючи своє довге темне волосся, на ній була сукня, гідна доньки Зевса. Легка тканина спадала донизу сріблястими хвилями, а рідкісні коштовні камені сяяли немов маленькі зірки.

Служниці вже давно завершили приготування, тепер вона залишилася сама.

Селена дивилася на своє відображення і дозволила собі поринути у глибокі думки та засумніватися.

"А якщо я помиляюся?"

"А якщо Долі дали мені другий шанс, а я знову обираю навмання?"

"А якщо..."

Та думку обірвав легкий стукіт, вона озирнулася і завмерла.

Біля відчиненого балкона стояв Олександр, син Посейдона. Світле волосся сьогодні було акуратно вкладене, а біло-срібний одяг підкреслював його шляхетну поставу.

Сонячне світло ковзало по його плечах і чомусь він виглядав набагато красивішим, ніж будь-коли раніше, можливо, справа була не в ньому, а змінилася вона сама.

— Олександре! Що ти тут робиш? — усміхнулась радісно Селена.