2.2

Коли двері тронної зали відчинилися, Селена впевнено ступила вперед.

На широких мармурових сходах уже зібралися десятки богів, напівбогів та представників великих родів Олімпу. Новина про те, що донька Зевса нарешті обрала нареченого, розлетілася швидше за вітер.

Натовп гудів від цікавості.

— Та хто це може бути, якщо не Скірон?

— Звичайно, Скірон. Вона ж роками втрачала через нього голову.

— Син бога війни та донька Зевса. Ідеальний союз.

Селена чула кожне слово, але цього разу вони більше не викликали в неї ні хвилювання, ні надії.

Її погляд ковзнув по натовпу й зупинився на Скіроні, темне волосся спадало на широкі плечі, а на губах застигла самовпевнена усмішка людини, яка вже святкує перемогу.

І не дивно у нього було все: слава, вплив, сила, повага воїнів, захоплення молодих богинь.

У минулому житті Селена була готова віддати за нього навіть власне безсмертя, в тепер вона дивилася на нього так, ніби бачила вперше і ледь не змусило Скірона насупитися, щось змінилося. Він не міг пояснити що саме, але звичний захват у її очах зник безслідно, чи можливо здалося?

Селена вже хотіла оголосити ім'я свого обранця, хотіла побачити їхні обличчя, особливо його, але потім усміхнулася. Ні, ця інтрига варта того, щоб прожити ще кілька днів.

— Друзі, — її голос легко перекрив натовп. — Моя церемонія заручин відбудеться через сім днів. Саме тоді ви всі дізнаєтесь ім'я чоловіка, якого я обрала.

Зал вибухнув обговореннями хтось розчаровано зітхнув, а інші таки почали будувати нові здогадки.

Тим часом вона помітила світловолосого чоловіка, що сидів трохи осторонь. Олександер, як завжди спокійний та відсторонений, на його губах грала ледве помітна усмішка, але зрозуміти його думки було неможливо. Він виглядав так, ніби прийшов просто подивитися цікаву виставу.

Селена ледве стримала усмішку.

"Зачекай ще тиждень."

Вона почала спускатися сходами і майже одразу шлях їй перегородила Дафна.

— Дорога моя Селено, прийми мої найщиріші вітання, — солодким голосом промовила напівбогиня, виконуючи показовий уклін.

Селена навіть не зупинилася, у минулому житті вона витратила надто багато часу на цю жінку і більше не збиралася та просто пройшла повз, але Дафна не відступала. За мить вона наздогнала її, схопила за руку і раптом усе сталося надто швидко.

У другій руці блиснула коротка стріла, Дафна різко встромила її собі в ногу.

— А-а-а! Селено! Чому?! За що ти так зі мною?!

Натовп ахнув. Селена завмерла, навіть вона не очікувала настільки безглуздого спектаклю.

Дафна миттєво впала на коліна, обливаючись сльозами, як справжня жертва і сама невинність.

Першим до неї кинувся Скірон.

— Дафно!

Він допоміг їй піднятися та різко повернувся до Селени.

— Негайно попроси вибачення!

— За що? — холодно відповіла вона.

— За те, що зробила!

— Я нічого не робила.

Обличчя Скірона перекосилося від злості.

— Ти стала ще більш зарозумілою, ніж була! Думаєш, що титул доньки Зевса дозволяє тобі принижувати інших?!

Селена мовчала вже бачила це, колись вона виправдовувалася, просила повірити їй та плакала, тепер більше не хотіла.

— Ти егоїстична! Безсердечна! Розбещена!

Кожне слово ставало все гіршим, навколишні боги лише переглядалися. Для них це було звичне видовище, чергова сварка Селени та Скірона.

Та цю сцену розірвав інший голос, такий спокійний, але достатньо твердий.

— Я б порадив вам обирати слова уважніше.

Усі озирнулися, Олександр підвівся зі свого місця. Його світле волосся виблискувало під сонцем, а блакитні очі стали холодними, як зимове море.

— Леді Селена не заслуговує на таке ставлення.

Скірон примружився.

— Це тебе не стосується.

— Тепер уже стосується.

— Не втручайся, — засміявся хтось із богів. — Селена й так роками одержима Скіроном.

І тут від емоцій вибухнула Селена.

— Досить!

Грім прокотився над сходами, усі замовкли.

— Ви двоє мені набридли.

Її погляд вп'явся в Дафну.

— Припини свої жалюгідні вистави.

Потім у Скірона.

— А ти перестань поводитися так, ніби маєш право вирішувати, що я повинна робити.

Навколо запанувала тиша, навіть вітер стих.

— І якщо комусь тут нудно, знайдіть собі інше заняття, окрім обговорення мого життя.

Після цих слів вона розвернулася та пішла геть, пізніше того ж дня Олександр стояв біля фонтану.