6. “У мене є шанс”

Дан

— Я забив на гол більше, — я зазвичай був спокійним, зараз теж намагався говорити без якихось претензій, а по суті. — І сейфів зробив стільки ж. Статистика у мене краща, це підтвердить будь-який гравець, хто був на полі. 

 — Ніхто й не каже, що ти гірший, — заспокоїв мене тренер. — Ти дуже добре працюєш, Саша має брати з тебе приклад…

— І тим не менш, в стартовому він, а не я, — я поглянув на тренера. 

 — Ми ж уже обговорювали цю тему, — він насупився. — Для чого знову починати? 

— Якби я відіграв гірше, я б ще зрозумів. Але моя статистика краща за його. Я хочу бути на полі. Хочу грати, а не сидіти в запасі… Якщо ж через мій вік, а не через здібності, ви тепер залишатимете мене на лавці запасних, я піду з команди!

Слова вирвались раніше, ніж я подумав. Я знав, що якщо піду з команди, навряд зможу потрапити в іншу команду премʼєр-ліги отак швидко. А час взагалі в принципі грав проти мене. 

Але давати задню теж було б неправильно. Тому я вперто поглянув на тренера, очікуючи, що він скаже. 

 — Ну що ти таке говориш, — тренер, видно, злякався, що я дійсно можу піти.   — Не гарячкуй.

— Я хочу лише справедливості. Хто грає краще в цю мить, той і має бути на полі. 

 — Тоді давайте визначимо за результатами найближчих тренувань, — сказав Олексій Романович. — Хто буде кращим, той і гратиме в основному складі. 

— Тоді на сьогоднішній день "один нуль" на мою користь. Плюс гол, сейфи рівні, — нагадав я. 

 — О’кей, почекаємо, що буде далі, — він усміхнувся. 

***

Настрій, само собою покращився, у мене принаймні був шанс. Однак все одно ситуація виглядала для мене не надто справедливою. Я мало не запізнився за Мартою, і відповідно, за бабусею ми приїхали в останній момент. Але слава богу, з усім нормально і швидко розібрались і приїхали додому на обід. 

Я замовив доставку заздалегідь і вона приїхала майже одночасно з нами. Ми пообідали всі разом, а потім бабуся пішла відпочивати і ми з Мартою залишились вдвох. 

— Може, я далі буду готувати сама, — сказала вона. — Щоб не переплачувати за  доставку. 

— Я не проти, у мене часу на це немає, хоч я і вмію готувати прості страви, — я знизав плечима. — Сьогодні маю ще побігати. А потім вечірнє тренування. Буду вдома десь близько девʼятої. Якщо бабуся буде щось питати, придумаєш, але потім не забудь і мені розповісти. Щоб у нас була однакова легенда в усьому.

 — Добре,  — вона усміхнулась. — Запитаю у бабусі, що вона хоче на вечерю. 

— Добре…. Дякую тобі. Ти дійсно мене виручила. Я бачу, що їй краще просто від самого факту, що ти тут. І це обнадіює.

***

Вечірнє тренування пройшло добре,  так само, як і ранкове. Ми з новеньким були на рівних, але різниця в досвіді все ж була і він припустився помилки в тренувальній грі склад на склад. 

Коли я повернувся додому, вже було доволі пізно, я застав Марту на кухні, вона діставала з духовки  пиріг, який дуже смачно пахнув.

 — О, ти якраз вчасно, — сказала вона. — Сідаємо вечеряти? 

— Так, дякую, — я сів за стіл. Почувався дивно. Бо ж давно в мене не було подібного, щоб хтось турбувався про мене, щоб я вечеряв не сам. Та ще й домашньою їжею. 

Їжа, до речі, виявилась смачна. Марта розповідала про самопочуття бабусі, що та вже виходила на балкон подихати свіжим повітрям.  

Коли ми поїли і сховали продукти та заклали посуд в посудомийку, то рушили до коридору до спален. А потім я відчинив перед нею двері в мою кімнату.

Я скинув кофту і почав стягувати футболку. Був дійсно втомлений і хотів відпочити.

 Тільки коли мій погляд ковзнув по моїй "нареченій", я раптом помітив, що вона збентежено дивиться на мій голий торс. 

 — Я піду в душ, — сказала вона, перехопивши мій погляд і швидко вийшла, замкнувшись у ванній. 

Я взяв з шафи іншу футболку. Потім подумав і взяв і шорти. Спекотно буде, ну але певно, спати в самих трусах не вийде. Все ж було щось миле в цьому її збентеженні. Але я обіцяв їй не приставати. І не збирався не дотримуватись слова…

Марта

У Дана було дуже красиве тіло, але мабуть він помітив, що я витріщаюся на нього. Ще подумає, що я ніколи не бачила роздягненого чоловіка. Хоча, ніде правди діти, я таки не бачила. Кіно і молодші брати не рахуються. 

Швидко прийнявши душ, одягнула футболку і шорти, брала з собою і нічнушку, але подумала, що раптом буду перевертатися уві сні, а вона задереться… Ні, краще так, тоді вже ніяких незручностей не буде. 

Коли вийшла з ванної, помітила, що Дан листується в телефоні. Він точно не дивився відео чи щось подібне, а саме листувався, я побачила це, підійшовши трохи ближче. 

Відкинула ковдру зі свого боку ліжка, лягла і вкрилася. Спати чомусь зовсім не хотілося, тому я теж взяла до рук телефон, який лежав на тумбочці. Вирішила погортати соцмережі, і побачила непрочитане повідомлення від моєї подруги  Інни. 

“Привіт, ти де пропала? — написала вона. — Я тут заходила в твій готель, і мені сказали, що ти звільнилась.”