2. Пропозиція в силі

Поліна

Я мало не впустила на асфальт пакет з покупками.

— Бабуся в лікарні? А що трапилось? 

— В неї дуже сильно і різко піднявся тиск, а ще аритмія, але, судячи з її карти, там проблеми не тільки в цьому. Зараз ми робимо обстеження. Вона давно не робила обстеження, хоча їй прописував лікар… Схоже, в неї проблеми з серцем.

— Вона ніколи не скаржилась на серце, — я зітхнула. — Зараз я приїду… Що мені потрібно купити? 

— Я відправлю список повідомленням…

Коли я побачила список ліків, а ще направлення на обстеження, то зрозуміла, що у мене немає навіть половини потрібних коштів. Я знала, що лікарня може надати безкоштовно лише найдешевші препарати, але разом з тим і знала, що вони не такі ефективні, як ті, що пацієнт міг купити за свій кошт. 

Але де мені взяти гроші? Треба глянути, який баланс на кредитці… Я почала шукати гаманець, і тут з сумочки випала візитівка, яку мені тільки що дала та дівчина, Аліна, здається? Я поглянула на картку — так, Аліна. Судячи по всьому, в неї грошей кури не клюють…І вона пропонувала мені роботу, за яку обіцяла добре заплатити…

Звичайно, ходити на побачення з якимось тупим багатієм мені не хотілося, але… Якщо в мене буде завдання його відшити, то це зовсім не проблема. 

Принаймні зараз, коли мені були дуже потрібні гроші, я не могла відмовитися від цієї пропозиції. 

Тому, не довго думаючи, набрала номер Аліни. 

Вона взяла слухавку одразу:

— Алло? — я впізнала її голос.

— Це Поліна, ти тільки що розмовляла зі мною на вулиці, — схвильовано сказала я. — Хотіла запитати, чи твоя пропозиція ще в силі? 

— О, так! Авжеж, в силі! — зраділа вона. — Ти передумала?

— Так, передумала, — я вирішила не пояснювати, чому це сталося. — Можу виконати все, що ти хотіла, але мені зараз дуже потрібні гроші. Ти можеш заплатити трохи наперед? 

— Добре, не проблема, — відповіла дівчина. — Присилай карту, я виплачу тобі аванс хоч зараз. Але завтра зранку ти маєш приїхати туди, куди я скажу. Тебе доведеться підстригти, а потім оберемо наряди і детальніше все обговоримо, щоб вже ввечері ти могла зустрітись з Максимом.

— Добре, — сказала я. Підстригтися, то підстригтися, я готова була на такий крок, аби допомогти бабусі.  — Тоді ти зранку мені скажеш, куди їхати? 

— Я напишу адресу на цей номер, щойно домовлюсь з майстром, а зараз присилай карту. Відправлю гроші одразу.

— Дякую, — сказала я. — Зараз напишу номер. Ти не хвилюйся, я не шахрайка. Виконаю все, про що домовимось…

— В будь-якому разі, в картці є твоє прізвище, і якщо ти обманеш мене, у мене є юристи, — вона засміялась, але одразу додала: — Та жартую я, я звикла довіряти своєму чуттю, а воно каже, що ти не аферистка.

— Якщо хочеш, я напишу розписку про отримання грошей, — запропонувала я. 

— Все буде в переказі, я напишу слова "оплата за послуги", — сказала Аліна. — Розписки ніякі не потрібні. Я сама так працюю з рекламодавцями, точніше, вони так працюють зі мною. Тоді не відволікаю, гроші зараз прилетять, адреса теж, до зустрічі!

***

Коли я увійшла до палати, бабуся лежала на ліжку. Щойно побачила мене, одразу хотіла підвестись, але я одразу ж підійшла до неї і, обійнявши, поклала назад.

— Полю, вони тебе видзвонили… А я просила не дзвонити, — вона зітхнула. — Я б сама тобі набрала пізніше, зі мною все добре…

— Все добре, — я усміхнулась. — Я говорила з лікарем, тебе підлікують, покапають ліки, і відпустять. Але ти маєш спокійно лежати, щоб тобі знову не стало погано… Може, щлось принести з дому, щоб тобі не було нудно? 

— Принеси мені мою улюблену книжку, "Ті, що співають в терні", так час пройде швидше, — відповіла вона. — Сподіваюсь, я тут ненадовго… 

— Так, думаю, через тиждень ти вже будеш вдома, — я усміхнулась. — Принесу цю книжку, і ще парочку, і чогось смачненького… Але завтра я зможу лише ненадовго зазирнути, ти не будеш сумувати? 

— Хіба у тебе завтра не зміна? Я думала ти будеш тут, в лікарні… 

— Я взяла відпустку, бо в мене одна важлива справа, але я буду щодня приходити, — швидко сказала я. 

— Ти ж не займаєшся чимось поганим, правда, мила? — вона уважно поглянула на мене. — Навіть якщо у нас небагато грошей… Це не так важливо…

 — Ти ж мене знаєш, чим я поганим можу займатися? — сказала я спокійно. — Так, знайшла невелику підробітку, зароблю трохи більше, ніж у лікарні, а потім, коли тебе випишуть, знову повернусь на роботу… 

Макс

Якого біса саме сьогодні? Ну реально, чому саме в пʼятницю, перед ніччю ігор? Мені б відпочити, зосередитись перед тим як, так ні, треба пертись на тупе побачення… Нащо взагалі ці побачення, якщо ми все одно одружимось? 

Мене дратувало це все, однак я все одно вдягався. 

— Ти правда підеш на це побачення? — запитала Ліна. По іронії долі мою коханку і наречену звали майже однаково, ну це й на краще, не вийде так, що назву одну іменем другої…

— Я тебе попереджав, що скоро одружусь, — я насупився. — Повір мені теж не так вже й хочеться цього, але бізнес є бізнес.