Розділ 39. Ембер

Вітер ревів у вухах із такою силою, що мені здавалося, ніби барабанні перетинки ось-ось лопнуть. Я мертвою хваткою вчепилася в плечі Кайла, буквально врізаючись нігтями в його одяг. Внизу, розмиваючись у суцільну темну безодню, стрімко наближалися силуети гострих скель маленького гірського острова.  

Парашут-планер над нашими головами тріщав під ударами повітряних потоків. Кайлу доводилося докладати титанічних зусиль, щоб утримувати нас у відносно рівному піке. Я відчувала, як кожна жилка в його тілі натягнута, мов сталева струна.

Він різко повернув важіль, спрямовуючи нас прямо на верхівки високих гірських дерев, що росли на самому краї крихітного острова.

ТРІСКИ! ХРУСЬ!

Удар був глухим і болючим. Механічний планер із тріском вибухнув на шматки, зачепившись за кремезні гілки. Нас закрутило. Дерева прийняли на себе основний удар, але не втримали…

Ми випали з розірваних ременів і з гуркотом гепнулися на край скелястого обриву.

— Ох... — я важко видихнула, намагаючись зрозуміти, чи всі кістки цілі.

Ми застрягли на крихітному п'ятачку скелі. Кайл лежав поруч, важко дихаючи, і вже простягав до мене руку:

— Ти ціла?..

Я не встигла відповісти. Породи під нашими тілами не витримали струсів. Край скелі з глухим гуркотом розколовся!

— Кайл! — закричала я, коли земля під нами просто зникла.

Сухий камінь і глиняна сипуха посипалися вниз, потягнувши нас за собою. Ми полетіли в прірву, але замість удару об каміння пролунав гучний ПЛЕСК.

Краєвид навколо миттєво змінився. Нас викинуло крізь затоплений верхній отвір прямо в глибоку підземну водойму. Крижана вода миттєво заповнила мої легені, але Кайл миттєво перехопив мене за талію й одним потужним ривком витягнув на поверхню.  

Ми з галасом пробили водну гладь і жадібно вхопили повітря.  

— Ха-а-а! — я закашлялася, відпльовуючи солодкувату джерельну воду. — Я... я жива?!

— А ти сумнівалася? — важко дихаючи, випалив він. Його мокре волосся обліпило лоб, а сині очі в напівтемряві палали диким адреналіном.

Я озирнулася довкола. Луна наших голосів відбивалася від високих кам'яних склепінь.

Це була величезна таємна печера — природний грот із кришталево чистим, спокійним басейном у центрі. Нагорі, крізь вузьку тріщину в скелі, крізь яку ми щойно провалилися разом із камінням, пробивалося легке світло. Починало вечоріти. Стіни печери були вкриті сяючими мохами та кристалами, що віддзеркалювалися в воді.

Певно вночі тут ще красивіше. 

Ми повільно допливли до похилого піщаного берега всередині гроту й вибралися на сушу, безсило впавши на вологий пісок.

— Це і є твоє заплановане закінчення регати, — прохрипіла я, лежачи на спині. — Чи ми просто вирішили застати підземних духів зненацька?

Кайл перевернувся на бік, спираючись на лікоть. Попри виснаження й мокрий наскрізь одяг, на його обличчі з'явилася та сама звична, трохи зухвала посмішка:

— Вважай це ексклюзивною екскурсією, Ембер. Не кожній дівчині випадає шанс впасти зі скелі прямо в таємний грот у моєму товаристві.

Я перевела на нього погляд й засміялася. От, же самовпевнений який. 

— Тут... неймовірно гарно, — мивоволі випалила, оглядаючи сяючі блакиттю стіни гроту та кришталеву гладь природного басейну.

— Тільки тобі може подобатися смертельна небезпека, — хмикнув Кайл, струшуючи воду з мокрого волосся.

— Тобі пощастило, Хранителю. Бо інакше я б вже давно втекла. І не було б у тебе ні нареченої, ні титулу. Тебе ж на кожному шляху намагаються вбити! А заразом і мене.  

Кайл міцно стиснув губи, а його погляд потемнішав.

— Хтось дуже не хоче або щоб ми одружилися, або щоб ти став Хранителем, — додала я, склавши руки на грудях.  

— Тебе має це лякати, Ембер, — тихіше мовив він, ступивши до мене на крок. — Якщо ти хочеш розірвати угоду, я…

— Я заручена з тобою, — з легким викликом перебила його. — Смерть мене не лякає. Лише холод…

Кайл похитав головою.

— Потрібно роздягнутися, —  заявив він, оглядаючи мій промоклий наскрізь одяг. — Так ми зігріємося швидше.

Я моргала кілька секунд, переварюючи почуте:

— Бути голою з тобою?

— А що тебе лякає? — в його очах знову з'явився той самий вогник. — Оголений чоловік? Гадав, ти вже доросла дівчинка.

Звісно, мене це не лякає. Точніше... мене лякає моя ж реакція на тебе. Я ж не бачила тебе ще голого!

Але вголос я не промовила ні слова, бо Кайл без жодних вагань скинув промоклий камзол та сорочку. Мені миттєво заклало дихання. Він був справді бісівськи гарним. Під суворим аристократичним одягом ховалося міцне, рельєфне тіло зі стрункими м'язами та кількома ледь помітними шрамами.

— Милуватись будеш потім, — дражнисто промовив він, помітивши мій прикований погляд. — А зараз роздягайся.

— Ти надто самовпевнений, Хранителю, — кинула я, спираючись на залишки гордості. — Розвернися.

— І не подумаю, — усміхнувся Кайл, склавши руки на грудях. — Ти перша почала витріщатися.

Я закотила очі, розуміючи, що сперечатися з ним зараз — тільки марнувати час і замерзати далі. Зітхнувши, я розстебнула промоклу сукню й дозволила їй впасти до моїх ніг.

Усмішка потроху спала з обличчя Кайла.

Я залишилася в одній білизні. Вода стікала по моїй шкірі, а від його погляду, який важко проковзнув по моєму тілу, стало спекотно, попри крижану печеру.

— Чорт... — тихо, майже нечутно вилаявся він.

Щоки миттєво обпекло рум'янцем. 

— Краще б я справді відвернувся, — низьким, охриплим голосом мовив Кайл.

Я відкрила рот, щоб видати якусь обурливу відповідь, але не встигла. Кайл різко скоротив відстань між нами. Його гарячі руки впилися в моє тіло, притягуючи до себе, і він накрив мої губи пристрасним, жадібним поцілунком.

Усе всередині вибухнуло. Його руки огортали мене повністю, а я рефлекторно вчепилася в його вологі, міцні плечі. Наші язики сплелися в божевільному ритмі, викликаючи солодку млість по всьому тілу.

— Я ненавиджу тебе... — видихнула я прямо в його губи між поцілунками.