Розділ 36. Ембер

— Невже ти справді боялася ось цього? — Кайл недовірливо глянув на мене, не забираючи рук з моєї талії. — Невже думала, що я дозволю цьому недоумку бодай пальцем тебе торкнутися чи наговорити зайвого? Я гадав, ти вже давно зрозуміла: я свою наречену нікому в образу не дам.

Він точно все знав. Бісів Хранитель! Жодна дрібниця від нього не сховається.

— Знаєш, Кайле, — я звинувально зіщулилася, — у мене просто жахливий смак на чоловіків. Тому після всього я вже не була певна, чого взагалі від вас чекати.

Кайл миттєво зрозумів натяк. Його брова злетіла вгору, а в темно-карих очах спалахнули небезпечні бісики.

— Якщо ти порівнюєш мене зі своїм колишнім, то мій план із цими заручинами зазнав нищівного краху, — з удаваним жалем випалив він.

— Я взагалі-то не за себе хвилювалася, — буркнула я, відвернувшись.

Кайл раптом тихо й низько засміявся — так, що цей сміх відгукнувся приємним трепетом десь у мене в грудях.

— Невже за мене? — він повернув моє обличчя до себе. — О, моя маленька шпигунко, тобі точно не варто так сильно хвилюватися за мою репутацію. Але... чорт забирай, це неочікувано.

Готова закластися, що він зараз згадав той артефакт, коли він хрюкав від сміху. Але коли ж то було…

Я демонстративно закотила очі, хоча щоки неконтрольовано обпекло гарячим рум'янцем.

— Твій брат не вміє зберігати таємниці, — досадливо стиснула зуби, подумки проклинаючи Ендрю.

— Ти його погано знаєш, — Кайл лише хмикнув у відповідь, залишивши питання про те, звідки в нього інформація, зависнути в повітрі.

Розпорядник на трибунах оголосив про початок регати. У той самий момент я помітила Дрейка. Він під руку з Валері прямував до свого корабля. Проходячи повз, Дрейк кинув на мене нищівний, отруйний погляд, але я лише демонстративно закотила очі.

Дивно... Поруч із Кайлом я раптом перестала його боятися. Хоча розум підказував: від такого покидька, як Дрейк, можна очікувати будь-чого.

Ми підійшли до нашого судна. Увійшовши всередину, я на мить затамувала подих від захвату. Інтер'єр вражав розкішшю та технологічністю: ергономічні крісла зі світлої шкіри, мерехтливі рунічні панелі, поліровані дерево й метал, що відбивали м'яке магічне світло. Усе дихало потужністю й готовим до бою азартом.

Ми сіли за пульти керування. Мої пальці тремтіли від натхнення — серце калатало в передчутті польоту. 

Ззовні гучно рознісся відлік магічних підсилювачів звуку:

— Десять!..

Я не витримала й повернулася до нього:

— То звідки ти дізнався про… про це все?

— Дев'ять!..

— Ти розповідала про свої борги в Ніч Світлячків, але промовчала за що вони, — спокійно відповів Кайл, не відриваючи очей від приладів. — Про борги, які я закрив. І допитливому розуму стало цікаво…

— Вісім!..

У пам'яті миттєво виринула та ніч. Я дійсно промовчала тоді. Я здогадувалася, як він звʼязав мої борги і Дрейка… та зрозуміла, що знає він аж надто багато. 

— Сім!..

— І я довідався за що, — продовжив він із легким притиском. — І навіть більше.

— Шість!..

— Ти копав під мене?! — обурилася я, відчуваючи, як усередині все спалахує.

— П'ять!..

— Звісно, — без жодного вагання випалив Кайл.

Я починала шаленіти від люті. Відчуття було таке, ніби мою приватність і брудну білизну безжально вивернули навиворіт перед ним.

— Чотири!..

— То ти... все знав? Знав від самого початку?

— Три!..

— Я знав, що цей покидьок повісив усе на тебе, а твої батьки розповіли мені щиру правду, — його голос звучав твердо, без краплі осуду.

Він бачився з моїми батьками? Ох, всі боги світу! Вони певно розповідали яка в них нетямуща дочка. Сором який…

— Два!..

— Я також була до цього причетна! — заперечила я, намагаючись бути чесною.

Кайл лише тихо й зверхньо засміявся, наче мої виправдання здавалися йому безглуздими.

— Один!..

— Не можу повірити, що ти знав усе від самого початку... — тривога стискала горло. — І що тепер буде зі мною? З нами?.. — тихо, майже нечутно прошепотіла я.

Навколо розлігся потужний, глухий гул — це сусідні кораблі один за одним ринули вгору. Але наш корабель продовжував стояти на місці.

Всередині в мене все стиснулося від раптової тривоги: чому ми чекаємо?!

Кайл нарешті повернув до мене голову:

— Було неважко перевірити список учасників і побачити в ньому твого колишнього. Але знай — хоч би якими погрозами він сипав, перед законом ти чиста.

Чиста? Кайл зробив це для мене? Чи для того, щоб через його наречену не псувати своєї репутації? Хоча яка різниця. 

— Якщо я зробив правильні висновки, то ці борги висіли на тобі лише тому, що ти хотіла повернути гроші батькам за заставу, яку вони виплатили, аби витягнути тебе з в'язниці. Це так?

Я дивувалася, як за вікном інші кораблі вже набирали висоту, поки ми гаяли дорогоцінні секунди. Чому ми не рушаємо?

— Я досі не можу повірити, що ти копав під мене... — вкотре пробурмотіла я, уникаючи прямої відповіді.

— А хіба не те саме ти робила, коли вивідувала інформацію про мою колишню? — поцікавився Кайл із легкою іронією. — Я, принаймні, спочатку чесно запитав.

— Це зовсім різні речі! — я до крові закусила губу.

— Авжеж, — зітхнув він, розтягуючи слова. — Авжеж, моя маленька шпигунко.

А потім Кайл різко вижав важіль керування — і корабель буквально вибухнув божевільним ривком угору!

Повітря вирвалося з моїх легень, а подих перехопило від колосального перевантаження. Ось чому він чекав. Для ефекту…

— Готова показати всім, хто тут переможець?! — вигукнув Кайл із шаленим азартом в очах.

Внутрішньо все перевернулося, коли він почав стрімко й агресивно розганяти судно, зрізаючи кути й обганяючи перших суперників.

— Якщо я помру, Кайле, — закричала я через гуркіт магічних двигунів, — я приходитиму до тебе в снах!

Кайл сліпучо усміхнувся й, не знімаючи руки з важеля швидкості, кинув на мене палаючий погляд: