Розділ 32. Ембер

— Ну-ну, — Ендрю підняв з підлоги мій плед і простягнув мені. — Поясниш все одразу моєму брату. Гадаю, він буде просто в захваті.

Я гарячково вдавилася тим шматком, намагаючись проковтнути, і важко закашлялася. М'ясо підступно застрягло десь посередині горла.

— Та можеш вже не вдавати з себе вмираючу, — він демонстративно закотив очі, абсолютно не вірячи моїй реакції.

Але я справді кашляла далі, відчуваючи, як перехоплює подих.

— Води... — ледь прохрипіла я.

Ендрю знову закотив очі, повільно набрав у склянку води й... поставив її на протилежний край довгого дубового столу. От же ж негідник!

З очей вже бризнули сльози, але я все ж зробила ривок, простягнула тремтячу руку, схопила склянку й почала жадібно пити великими ковтками. В горлі відчувалося, ніби трахеєю повільно просувається цілий кругляк. Неприємно.

— Ось тобі й карма в дії, — глузливо хмикнув Ендрю, склавши руки на грудях.

— Перестань, Ендрю! Хто-хто, а ти мав би мене підтримати, — промовила я, шмигаючи носом і витираючи сльози кулаком. — Ну подумаєш, трохи прибрехала... Нічого страшного в цьому немає!

— Трохи прибрехала? — він аж захихотів, але в цьому сміху чулася неабиякий докір. — Цей закоханий довбень, тобто мій обманутий брат, підняв на ноги пів району й викликав цілителя, який зараз мав приймати пологи в дружини одного з лордів! А до всього цього Кайл ще й змусив мене згорнути мою власну вечірку й приїхати сюди.

— То ти через це такий сердитий? — я примружилася й лукаво всміхнулася, вирішивши миттєво змінити тему. — І хто ж там такий особливий з'явився на цій твоїй вечірці, що ти аж кипиш від люті через зіпсований вечір?

— О, навіть не намагайся переводити тему, — хмикнув Ендрю, але його щоки на секунду ледь помітно сіпнулися, а погляд зрадницьки ковзнув убік.

Я аж згоряла від цікавості! Всередині навіть спалахнула щира радість — невже наш головний балагур і розпусник родини справді кимось серйозно захопився?

— Трохи прибрехала... — знову пробурчав він, спробувавши повернути собі суворий вигляд, але схоже, моя здогадка про вечірку все ж не абияк зіпсувала йому настрій. — Давай чесно, Ембер. Якщо я зараз скажу Кайлу, що його «вмираюча» наречена цілком здорова й тріскає запечену курку на кухні... уяви, як він зрадіє. Особливо після того, як вивернув кишені цілителю.

Він вигнув брову й вичікувально посміхнувся:

— Тож або ти розповідаєш мені, чому влаштувала цю комедію, або я кличу брата. Просто зараз.

Я повільно витерла губи тильним боком долоні й випрямилася, дивившись йому просто в очі.

— Клич, — спокійно відповіла я, склавши руки на грудях. — Клич Кайла. Я скажу йому, що в мене був маревний напад, і що це ти перелякав мене до смерті, коли вломився на кухню. Кому з нас двох, як ти гадаєш, він повірить першим?

Ендрю застиг. Його посмішка трохи згасла, а в очах спалахнула повага. Він зрозумів: на чистий шантаж я не ведуся.

— Гаразд, 1:1, — зітхнув він, розправляючи плечі й міняючи тон. — Давай компроміс. Я не кажу Кайлу ані слова про твою чудову «хворобу» і навіть допоможу непомітно викинути кістки цієї курки. Але натомість ти прямо зараз кажеш мені справжню причину. Чому ти так панічно тікаєш від цієї регати? Ти ж тому вдаєш, що помираєш?

Я завагалася. Відчувати себе вразливою перед Ендрю не хотілося, але це був найкращий вихід із пастки.

— Там у списку учасників... є ім'я. Дрейк Мейві, — тихо мовила я.

— Мені це прізвище нічого не говорить, — знизав плечима Ендрю.

— Він мій колишній, — зціпивши зуби, видавила я.

— Колишній? — Ендрю не стримався й гучно хмикнув, знову вмикаючи свій звичний скепсис. — Боги, Ембер! Якби я хвилювався через кожну свою колишню, мені б і п'яти життів не вистачило! Ти через якийсь дитячий роман вирішила вмерти?

Він кепкував з мене, очікуючи, що я віджартуюся у відповідь. Але мені було зовсім не весело. Моє обличчя залишалося кам'яним, а погляд згасав, поринаючи в темні спогади п'ятирічної давнини.

— Дрейк не був просто колишнім. І він не просто розбив мені серце, — продовжила я. — Тією давньою порою, коли мені було сімнадцять, світ здавався іншим. Ми разом збирали рідкісні магічні артефакти — неофіційно, на межі закону, а часом і за цією межею. У нас була своя компанія, свій азартний мікросвіт. Я щиро, безтямно любила Дрейка. Вважала його своїм усім. А потім…

Я замовкла. І не сказала про те, що він відрекомендував мене як «просто подругу». Чомусь це я могла розповісти тільки Кайлу. 

— Власне ми розійшлися, — я стуснула губи. — Невдовзі нашу компанію почали шукати в місті. Варта вистежила слід, але спіймали... тільки мене. Одну.

О, я справді думала він так почне мене сприймати, як дівчину, а не просто подругу. Я ж казала дурепа. 

— І при допиті взяла всю провину на себе, не назвавши жодного ім'я. Батьки внесли за мене заставу, бо я була неповнолітньою. Але вони ніколи не підтримували мої небезпечні розшуки артефактів. Щоб урятувати мене від в'язниці й остаточно відрізати від того світу, вони самі здали варті всю компанію разом із Дрейком.

— І цей Дрейк знав, що тебе схопили? — тихо запитав Ендрю. Його глузливий тон миттєво зник.

— Скоріше за все, — прошепотіла я, дивлячись у темне вікно кухні.

— І він ані разу не з'явився на горизонті після цього? Не спробував витягти чи бодай пояснити?

— Ні, — я розуміла до чого він веде.

— Тобто... він просто маніпулював, використав тебе і ти стала цапом-відбувайлом для всієї банди, а тепер що? — Ендрю нахмурився, суворо звівши брови.

— А тепер я боюся, що він з'явиться на цій регаті й зіпсує все, — я повернула до нього зблідле обличчя. — Він знає про моє минуле. Він знає, хто я насправді. І якщо він побачить мене поруч із Хранителем... він зруйнує нове життя, яке я так важко будувала.

Я досі робила те, що вміла найкраще. Але тепер була обережнішою, до зустрічі з Кайлом…

— Я гадки не маю, що саме Дрейку довелося пережити через вчинок моїх батьків і чи відсидів він свій термін... Але після цього фіктивного заручення я не хочу знову втікати світ за очі. Хоча й чудово розумію, що після Кайла нормального життя в цьому місті для мене вже не буде.