Розділ 27. Ембер

Він, мабуть, чекав, що я зараз втечу в кімнату. І це було видно в його грайливих очах. Та мене це лише розпалило більше. Можливо з Кетрін таке діяло. Та не на таку напав. Тим паче, кілька бокалів дорогого шампанського нарешті дали про себе знати, приємним теплом розливаючись по венах і вимикаючи будь-який інстинкт самозбереження. Всередині прокинувся шалений, п'янкий азарт.

Замість того, щоб задкувати, я повільно відпустила ручку дверей. Зробила крок назустріч Кайлу. Потім ще один. Поки між нами не залишилося якихось жалюгідних кілька сантиметрів. Його посмішка на мить застигла, а в очах промайнув щирий подив. 

Я закинула голову, зухвало заглядаючи в його глибокі сині очі, і ковзнула поглядом по його губах.

— І чого ж ти хочеш, лорде Хранителю? — мій голос прозвучав тихо, з м'якими, котячими нотками. Я повільно підняла руку і кінчиками пальців торкнулася його грудей, грайливо окреслюючи лінію золотого гаптування на камзолі. — Справді думав, що я злякаюся твоїх натяків?

Кайл затамував подих, його тіло під моєю долонею напружилося, як натягнута струна. Він повільно опустив руки, ловлячи мій погляд. 

— Я хочу подивитися, наскільки далеко ти зайдеш, маленька шпигунко, — тихо, з притиском відповів він, нахиляючись так близько, що його вії майже торкалися моїх щік. — Поки що ти тільки говориш.

— О, я не лише говорю, — прошепотіла я з легкою усмішкою.

Я піддалася вперед. Мої пальці повільно рушили вгору по його сорочці, злегка стискаючи тонку тканину, а сама я притулилася до його грудей. Замість того, щоб поцілувати його в губи, я хитро подалася трохи вбік, торкаючись губами його гарячої шиї, прямо біля пульсуючої жилки. Обпалила його шкіру повільним, ніжним поцілунком, відчуваючи, як Кайл здригнувся і міцно перехопив мене за талію, притискаючи до себе.

— Що я такого сьогодні зробив, — прохрипів він мені в волосся, і його голос помітно здригнувся, — що заслужив аж стільки поцілунків за один день?

— Ти був дуже хорошим Хранителем і поганим нареченим, — ледь закусила губу а Кайл затримався на моїх губах.

Я задоволено замурчала, а потім моя долоня ніжно й повільно пройшлася вниз по його сорочці, розгладжуючи складки тканини. Я затримала руку на його поясі, знову заглянула в його очі, які зараз горіли справжньою, непідробною пристрастю...

...і раптом широко, весело рассміялася, роблячи різкий крок назад і вислизаючи з його обіймів.

— Я після цього всього йду рота з милом мити! — видала я, ледь стримуючи регіт від того, як миттєво змінилося його обличчя.

Уся пристрасть Кайла в одну секунду змінилася повним заціпенінням і шоком. Він застиг із піднятими руками, якими ще мить тому тримав мою талію, і дивився на мене так, наче я щойно підірвала Раду Хранителів.

— На добраніч, Хранителю! Екскурсія простирадлами скасовується! — весело промовила я.

Кайл залишився стояти біля стіни, і я готова була закластися на свій найкращий артефакт, що зараз він подумки придумував для мене найсуворіше покарання в історії.

Я смикнула ручку своїх покоїв, як зненацька...

Усмішка миттєво злетіла з мого обличчя.

У повітрі, серед звичного аромату дорогого дерева та магічних свічок, з'явився дивний, сторонній запах. Він був ледь помітним, але моє чуття зреагувало миттєво.

Це був запах горілого сухого листя, змішаний із гострим, хімічним присмаком якоїсь есенції. Занадто концентрованої. Занадто штучної. Наче хтось навмисно розлив її тут зовсім нещодавно.

Я зробила крок назад, але повітря навколо раптом спалахнуло сизими іскрами. Проклятий туман, що вирвався з-під підлоги, стрімко кинувся до моїх ніг, намагаючись обплести щиколотки. 

Не встигла я навіть скрикнути, як сильна рука ривком смикнула мене назад.

Кайл діяв на чистих рефлексах. Він обернув мене навколо себе, прикриваючи своїм тілом, і виставив вперед вільну руку. Сліпучий спалах синьої магії з гуркотом розітнув напівтемряву коридору. Потужна хвиля його сили збила отруйні випари, буквально переплавляючи повітря і в одну мить випалюючи задушливий запах до стану попелу.

Від несподіванки я з розгону втиснулася носом прямо в його важкий чорний камзол. У ніздрі вдарив такий знайомий, заспокійливий аромат хвої та морської солі. Серце калатало десь у районі горла, а пальці судомно вчепилися в його плечі.

Кайл важко дихав. Його груди здіймалися, а магічні іскри ще кілька секунд тріщали на кінчиках його пальців. Він опустив погляд на мене, міцно утримуючи за талію.

— Тебе і на хвилину не можна залишити саму, — пробурчав він, хоча в його голосі ховався прихований переляк.

Я трохи відсторонилася, піднімаючи на нього очі, але рук з його плечей не прибрала.

— Знаєш, лорде Хранителю... Без тебе в моєму житті не було стільки спокус померти, — тихо відпарувала я.

Кайл на секунду застиг, а потім його губи повільно здригнулися. Він усміхнувся. І в цю мить я остаточно розтанула. Весь мій вуличний захист, увесь сарказм просто випарувалися, як той отруйний туман під його магією.

Ми просто дивилися одне на одного в тихому коридорі резиденції. Час наче зупинився. Напруга між нами змінилася чимось настільки густим та інтимним, що мені стало важко дихати. Я відчувала, як пересохло в роті, і злегка, майже несвідомо, облизала губи.

Погляд Кайла миттєво змінився. Він простежив за цим рухом, і його сині очі потемніли, перетворюючись на дві бездонні нічні безодні. У них спалахнув такий голод, від якого в мене всередині все перевернулося.

Але цього разу я не збиралася вставляти свої звичні шпильки. Жодних жартів. Жодного знущання. Я просто хотіла бути тут.

— Ембер... — глухо, майже попереджаючи, вимовив він, нахиляючись трохи нижче. Його гаряче дихання обпалило моє обличчя.

— Кайле... — зі слабким стогоном відповіла я, закидаючи голову і повністю віддаючись цьому моменту.

Він опустився ще нижче, зупиняючись у міліметрі від мого обличчя, продовжуючи пильно дивитися мені в губи. Його хватка на моїй талії стала майже болючою.