Розділ 26. Ембер

Кайл не зводив з мене очей ще дуже довго після того, як Кетрін, пробурмотівши щось про раптовий головний біль, поспіхом зникла в натовпі. Моя долоня все ще лежала на його плечі, а шкіра під моїми пальцями здавалася гарячою, як розпечене вугілля.

Хранитель повільно перехопив мою руку, змушуючи опуститися з пальчиків назад на паркет, і нахилився так близько, що його подих лоскотав мені вухо.

— І що це, в біса, зараз було, Ембер? — Його голос став настільки низьким по спині пробігли сироти.

— Я? — Я невинно кліпнула, забираючи руку й поправляючи шлейф своєї сукні. — Я просто рятувала твою репутацію, коханий. Ти ж сам просив поводитися пристойно. Що може бути пристойнішим, ніж ніжна турбота майбутньої дружини про твій зім'ятий комірець?

— Ти мітила територію, — прямо сказав він, ледь помітно звузивши очі. — І зробила це напрочуд... агресивно.

— Якщо ти про поцілунок, то це був суто стратегічний маневр, — я виклично склала руки на грудях, хоча всередині серце калатало, як шалене. — На вулицях Нижнього міста це називається «показати зуби». Тобі не сподобалося, лорде Хранителю? Якщо так, наступного разу можу просто дати їй в носа.

Кайл видав короткий, хрипкий смішок, від якого мої коліна зрадницьки здригнулися. Він зробив крок ближче, змушуючи мене трохи відступити до мармурової колони.

— Мені просто цікаво, звідки в тобі стільки пристрасті до захисту контракту, який ти ще тижні два тому називала «золотою кліткою», — прошепотів він, розглядаючи мої губи. — Але мушу визнати, Ембер... Твоя «стратегія» була переконливою. Особливо для Кетрін.

— Рада, що мій акторський талант оцінено за вищим розрядом, — я зухвало посміхнулася, хоча повітря між нами зараз буквально тріщало від прихованої напруги. — А тепер іди, тебе там зачекалися. Нам ще треба добути цей вечір без міжнародних скандалів.

Кайл ще кілька секунд дивився на мене, наче намагався розгадати якусь складну магічну формулу, а потім повільно відійшов, залишаючи мене наодинці з моїми надто живими емоціями.

Бал повільно котився до свого завершення. Оркестр грав уже спокійніші, меланхолійні мелодії, а магічні метелики ліниво сідали на скляні келихи. Весь цей час я намагалася триматися осторонь, але мій погляд раз у раз повертався до Кетрін. Вона не поїхала. Вона стояла біля протилежної стіни, тримаючи в руках незайманий келих, і майже невідривно дивилася на Кайла, який знову про щось говорив із шляхтичами. У її очах не було злості — там була туга. Глибока, болюча туга жінки, яка втратила щось дуже цінне. І це виводило мене з себе більше, ніж будь-яка аристократична образа.

— Якщо ти продовжиш так свердлити поглядом, у її лавандовій сукні прогорить дірка, — пролунав поруч веселий голос.

Я навіть не здригнулася, коли Ендрю підійшов і сперся спиною на поруччя тераси, куди я вийшла подихати прохолодним нічним повітрям.

— Я просто вивчаю конкуренцію, — буркнула я, не повертаючи голови.

— Конкуренцію? — Ендрю щиро розреготався, прикриваючи рот долонею. — Ембер, люба, Кетрін — це минуле. Красиве, вишукане, але минуле, яке Кайл сам залишив позаду ще до того, як притяг тебе в цей дім. А от те, що ти зараз робиш... Ти ж просто ревнуєш. Його. До неї.

— Я? Ревную? — обурено повернулася до нього. — Ендрю, у тебе магічне вигорання мізків сталося? Я фіктивна наречена! Мені байдуже на його колишніх, теперішніх і майбутніх!

— Ну звісно, — протягнув він із чистою вихідною іронією. — Саме тому ти щойно ледь не з'їла її очима, а перед цим поцілувала мого суворого братика так, що в нього ледь камзол не розплавився. Ембер, я ж бачу. Ти можеш обманювати Кайла, можеш обманювати Раду, але себе не обдуриш. Тобі подобається цей похмурий айсберг. І найвеселіше те, що ти йому теж. Я заради цього видовища готовий продати душу.

— Ти говориш чисту дурню, Ендрю, — процідила я, але відчула, як щоки знову починають зрадницьки палати. — Іди... знайди собі когось на вечір чи на ніч…

— Уже йду, — він підмігнув мені. — Але кому ж як не тобі знати: на вулицях Нижнього міста за своє щастя б'ються до кінця. Навіть якщо це щастя носить чорний камзол і постійно бурчить.

Коли Ендрю пішов, я ще трохи постояла на терасі. Озирнувшись я помітила, що ні Кайла, ні Кетрін вже не було видно в натовпі. Всередині знову гидко кольнуло. Ну й нехай. Мені байдуже.

Розвернувшись, я вирішила, що з мене досить шляхетного товариства. Спідниця сукні важко шелестіла по мармурових сходах, коли я залишила бал і попрямувала довгими, тихо підсвіченими коридорами резиденції до своєї тимчасової спальні. Я просто хотіла зняти ці кляті підбори, змити макіяж і забути цей вечір.

Я підійшла до великих дубових дверей своїх покоїв, взялася за позолочену ручку і вже збиралася штовхнути її, як раптом з глибокої тіні коридору поруч почувся тихий, упевнений крок.

Я завмерла.

Кайл зупинився біля стіни, схрестивши руки на грудях. Сорочка все ще була злегка розстебнута на комірі — саме там, де мої нігті залишили легкий слід. Його сині очі в напівтемряві коридору здавалися майже чорними, а на губах грала та сама хижа, обіцяюча усмішка, якої я так боялася і прагнула водночас.

— Уже йдеш спати, Ембер? — тихо запитав він, роблячи повільний крок до мене й блокуючи мені шлях назад. — А як же наша нещодавня розмова в моєму кабінеті? Нагадати тобі твої власні слова?

Я затамувала подих, притискаючись спиною до дверей.

— Які слова? — мій голос прозвучав напрочуд тихо.

Кайл нахилився ближче, так що я відчула тонкий аромат його парфумів із нотками хвої та морської солі.

— Ти сказала, що на балу будеш зразковою леді перед усіма, — прошепотів він, і його погляд опустився до моїх губ. — Але обіцяла, що ввечері, після балу... ти зі мною пристойною не будеш. Бал закінчився, Ембер. Вечір настав. Я уважно слухаю твої погрози. Чи, можливо, ти приготувала для мене інший «стратегічний маневр»?

Моє серце зробило шалений кульбіт, а обличчя спалахнуло так, що, здавалося, оксамит сукні зараз почне тліти. Та щоб тебе, він нічого не забув!