Розділ 12. Ембер

Майже тиждень з мене витікали піт і гордість з тіткою Клодією. Я була прекрасною ученицею. Сама не знала що так вмію терпіти. Але ж я знаю для чого терплю…

Другий тиждень Фестивалю Сонця приніс у столицю справжнє безумство — Великий Турнір Магів. Усі площі міста перетворилися на арени, оточені захисними магічними куполами, а в повітрі постійно пахло озоном, паленим пір'ям і розжареним металом.

Ми пройшлися вуличками з палатками, як і належить майбутньому хранителю, його братам та мені. Нареченій, яка очима вишукувала цікаві артефакти. Кайл не зупиняв мене. В угоді я маю право збирати артефакти які захочу. Але він майже весь час ходив біля мене. Та мене це не бентежило. Я могла купити артефакти у будь який вільний час, якого в мене було звісно обмаль через «чудову» жінку з тростиною. 

Головна трибуна Ради магів височіла над Центральною ареною, і саме тут ми з Кайлом мали продемонструвати всьому вищому світу ідилію нашої «закоханості».

Уроки тітки Клодії на морському узбережжі не минули марно. Тепер я сиділа в ложі аристократів у сукні кольору розплавленого золота, тримаючи спину так рівно, наче замість хребта в мене був сталевий штир, а мармуровий камінь на голові став моїм нічним кошмаром. Я граційно тримала порцелянову філіжанку двома пальцями, розмовляла виключно про погоду та магічні аномалії й мило посміхалася кожній занудній дружині радника. Тітка Клодія, яка сиділа неподалік, задоволено кивала.

Кайл сидів поруч, і його це, схоже, неймовірно забавляло. Від нього знову віяло тією піднесеною, ледь помітною хвилею тепла, яка так сильно дратувала мою внутрішню контрабандистку.

— Ембер, люба, — тихо, але так, щоб чули сусідні ложі, промовив Кайл, нахиляючись до мого вуха. Його гарячий подих лоскотав шкіру. — Я просто вражений. Жодного шмигання носом. Жодної розповіді про щурів Нижнього міста за останні дві години. Невже море справді так добре впливає на твої манери?

— Я просто бережу сили для твого похорону, коханий, — так само солодким, майже ангельським голосом прошепотіла я, продовжуючи тримати на обличчі ідеальну світську посмішку. — Чекаю, поки ти розслабишся.

— О, я весь у передчутті, — тихо хмикнув він і раптом... накрив мою долоню своєю великою, теплою рукою.

Мій імунітет звичним клацанням заблокував його магічний тиск, але від самого фізичного дотику моє серце чомусь зрадницьки пропустило удар. Я спробувала непомітно висмикнути руку, але Кайл лише міцніше стиснув пальці, продовжуючи спокійно дивитися на арену.

Я роздратовано зітхнула й повернула до нього голову:

— Я просто хочу коктейлю, — заявила досить голосно. — Бо мені нудно просто витріщатися на цей мордобій магів.

Кайл навіть не поворухнувся, продовжуючи тримати шляхетний вираз обличчя:

— Попроси когось із прислуги, — сухо кинув він.

— Я хочу вибрати сама, — я солодко посміхнулася, наближаючись до його вуха, і процідила: — І позбутися тебе хоч на кілька хвилин. Ти ж не відмовиш мені в такому маленькому задоволенні, любий?

Почувши це, Ендрю, який сидів трохи далі, оживився і гукнув:

— Ей, Ембер, принеси й мені щось тоді!

— І мені! — одразу ж підхопив Ітан, висуваючись уперед.

Я зміряла молодшого брата оцінюючим поглядом і вигнула брову:

— А ти доріс?

Ітан обурено пирхнув і схрестив руки на грудях:

— Ти не набагато старша за мене!

— Якщо вірити статистиці, чоловіки дозрівають пізніше, — повчально зітхнула я, поправивши невидиму порошинку на сукні. — Ваші мізки просто не осилюють стільки інформації та змін одночасно. Що ж поробиш, еволюція не надто вас любить... — Я зробила паузу і промовисто кивнула на Кайла: — Глянь хоча б на свого старшого брата.

Розвернувшись на підборах, я граційно попрямувала до виходу з ложі. Слідом мені донісся гучний сміх Ендрю, який буквально заливався від моєї шпильки.

— І що це мало означати? — роздратовано запитав Кайл у братів.

Але Ендрю від цього запитання розреготався ще дужче.

За кілька хвилин я повернулася, балансуючи з тацею, повною різнокольорових бокалів. Я взяла напої для всіх, але Ітану, як і обіцяла, принесла абсолютно безневинний варіант.

Перший келих я протягнула Кайлу. Він недовірливо принюхався до темного напою, щось тихо прокоментував собі під ніс, але пити не поспішав, тримаючи його в руці. Я лише зневажливо фиркнула на його підозрілість.

Далі потрібно було передати коктейль Ітану, який сидів з іншого боку від Кайла. Замість того, щоб обійти або попросити передати, я навмисно перехилилася прямо через Кайла. Мої груди опинилися майже на рівні його колін. Я чітко відчула, як усе його тіло миттєво напружилося, перетворюючись на камінь. Залишаючись у такому положенні, я простягнула бокал Ендрю, щоб той переправив його Ітану.

Ітан зробив ковток і скривився. Молочний коктейль із пишною пінкою явно прийшовся йому не до смаку, і він почав щось невдоволено бурмотіти.

Я потягнулася за напоєм Ендрю і знову буквально лягла на коліна Кайлу. Допоки він намагався не дихати, моя вільна рука блискавично й абсолютно непомітно для сторонніх очей опустила маленьку штуковину — нестабільний артефакт емоцій, який я виудила напередодні в одній з крамниць — прямо в глибоку кишеню його розкішного камзола.

— Маленька шпигунко... — низьким, попереджувальним голосом промовив Кайл.

Я повільно підняла голову, все ще залишаючись перехиленою через його ноги. Моє обличчя зараз перебувало якраз в районі його живота. Всередині в мене все затремтіло від напруги — якщо цей проникливий маг зараз здогадається і зірве мою помсту, мені кінець.

— Щось не так, любий? — запитала я максимально милим, ангельським голосом, дивлячись на нього знизу вгору.

— Обов'язково саме так перехилятися? — Кайл намагався говорити рівно, але в його очах промайнуло явне замішання. — Ти ж могла просто…

— Ну, якщо тобі так не приємно відчувати на своїх ногах жіночі груди, то ти так і скажи, — невинно кліпаючи очима, перебила я його.