✼ •• ┈┈┈┈63┈┈┈┈ •• ✼

 Наступний день був найважливішим. Це був вівторок і ми стояли у великій живій черзі до кабінету де мали перевірити документи Кріса та оформити наш шлюб. Простояли ми десь дві години. Працівниця виконувала свою роботу дуже повільно, ходила з кабінету в кабінет, відволікалася на розмови, іноді грубила іншим відвідувачам. Кріс був шокований таким сервісом, особливо тими, чому ми стоїмо у живій черзі, а не забронювали зустріч попередньо. Перед нами залишалося ще двоє відвідувачів, як вийшла ця літня жінка і повідомила, що прийме лише одну людину бо потім починається обідня перерва, а після вона працюватиме з оформлення документів і нікого вже не прийматиме. Я вирішила проконсультуватися з нею і попрохати, щоб вона хоч прийняла документи в нас. Вона вислухала мене, попередньо глянула на документи і видала:

— Я то прийму у вас документи але його паспорт ще потрібно за процедурою подати до відділу поліції на перевірку криміналу та легального перебування в Україні.

— І скільки це займає.

— Два тижні мінімум було. В залежності на скільки вони загружені в даний момент.

— Два тижні? Ми не можемо скільки чекати. В нас весілля в суботу, а потім нас не буде в країні і він не може так довго сидіти тут чекати.

— Я нічим вам не можу допомогти.

— Так я ж дзвонила попередньо у агенцію та питала, мені відповіли, що все робиться швидко.

— Що та агенція може знати з реальних строків. Тим паче вони не можуть відповідати за роботу відділу поліції.

— А можна якось пришвидшити цю перевірку в поліції?

— Дівчино, якщо у вас там є знайомі та канали впливу, будь ласка. Я нічим вам не можу допомогти!

       Кріс, який був весь час поруч і не розумів наших розмов але по моєму обличчю зрозумів, що щось не в порядку. Я пояснила йому, що тут в нас нічого не вийде і треба шукати щось інше. Згадала, про нашу розмову з перекладачем Тетяною і звернулася до неї. Вона надала нам адресу і сказала, що керівник відділу її добра знайома. Ми відразу поїхали туди. Її знайомої на місці не було, а була інша працівниця. Вона відразу без проблем надала нам реквізити на сплату і потім з усім цим сказала прийти на подачу документів. На моє запитання скільки по днях ця вся процедура займе часу, вона відповіла, що десь тиждень, бо там недавно змінився контингент у відділі поліції і вона не може вплинути на пришвидшення процедури, типу натякнула, що "хабар" давати нікому. Я вийшла з відти як у воду опущена. Нас ніяк не влаштовували такі строки. Якби ми ці два тижні залишалися в Україні то все було б добре. Але ми мали наступного дня після весілля летіти у Турцію бо все вже проплачено. Все вже було сплановано по днях бо кожен мав обмежений час у відпустках.

       В мене залишився останній варіант, який я відкинула з самого початку планування нашого весілля. Я мала добру знайому, а точніше також клієнтку нашого банку, що в мене весь час обслуговувалася —керівник нашого місцевого сільського РАГСу Людмила. Я з нею консультувалася в літку з усіх можливих варіантів отримання шлюбу з іноземцем. Єдиною проблемою, що ми мали — це лише подача заяви, так як потрібно робити це за вчасно за місяць і обов'язково в двох. Інших варіантів в нас не було, окрім одного, де я могла сплатити певну суму коштів і там вони самі зроблять все на протязі дня. Але Крісу він не сподобався і я його відразу відкинула.

Я набрала її номер, вибачилася кілька разів, за те, що турбую в такій ситуації але пояснила і сказала, що в мене немає вибору.

— Та без проблем, все нормально. Оформимо все як положено, я про все подбаю, приїжджай навіть зараз.

— Та на сьогодні вже за пізно, ми у місті, не встигнемо.

— Тоді чекаю на вас завтра. Тільки паспорт його перекладіть.

— Вже все є.

— Ну і все. Оформимо вам тут шлюб як і казала тоді.