✼ •• ┈┈┈┈62┈┈┈┈ •• ✼

 А я вже сиділа на зйомній квартирі у місті і чекала на таксі, щоб вирушити в аеропорт зустрічати свого майбутнього чоловіка. Попередньо наповнила холодильник його улюбленими смаколиками та підготувала усе для приготування вареників і борщу. Добре, що супермаркет був поруч у сусідній будівлі і ми знаходилися у центрі міста.

       Таксист попався дуже порядною та доброзичливою людиною і чемно чекав на нас в аеропорту коли затримувалася видача багажу, бо безкоштовний час перебування на парко місці був обмежений і він кожного разу дзвонив мені і попереджав, що здійснить знову заїзд і обнулить час. А ще був дуже балакучий і по дорозі до аеропорту розважав мене. Розпитав де я їду і з якою цілю. Я відповіла, що зустрічаю хлопця свого.

— От, не пощастило, а я вже хотів тебе на побачення запросити, таку гарну дівчину.

— Ні, я вже зайнята.

— От так завжди! І де шукати собі дівчину. Усі зайняті. А в тебе подруги є незаміжні?

— Ні, нажаль, усі також з парою.

      Наша зустріч, як завжди, була довгоочікувана та радісна. Ми раділи як діти один одному. Кріс був стомлений з дороги та знову ж зміна часового поясу. Тому я його нагодувала та відправила відпочивати. Бо наступного дня в нас починалися клопоти з оформлення важливих документів.

       Ранок почався пізно, бо Кріс завжди любив поспати довше але дозволити це ми не могли бо мали купу справ. Почався тільки но тиждень і до весілля було ще п'ять днів та розслаблятися собі я не могла дозволити, доки ми не мали найважливішого папірця в нашому житті. Зустріч з аренди автівки була запланована майже на вечір і першою нашою справою був переклад паспорта Кріса як того вимагали стандарти одруження з іноземцями. Я знайшла агенцію неподалік з перекладу та одразу ж нотаріального засвідчення. Жінка перекладач а ім'я Тетяна була дуже привітною. Побесідували з нею, розказали свою історію. Вона сказала, що має знайому у одному з РАГСів тут. Я їй подякувала і відповіла, що вже домовилася у міст із одним по телефону заздалегідь.

     Доки виконувався переклад, ми пішли прогулятися набережною. Зробили трохи фото для себе. Дорогою побачили торгівців фермерів місцевими кавунами та кукурудзи і звісно ж зробили закупи. Як то побувати на півдні і не скуштувати знаменитих місцевих Херсонських кавунів, якими я вихвалялася весь час.

       Коли документи були вже готові — настав час забирати і автівку. Оформивши всі документи, пересуватися по місту стало простіше. Я була для Кріса навігатором у місцевості. Після цього ми повернулися до квартири, я зварила борщу і вирішили відпочити. На вечір я зрозуміла, що в мене підійнялася температура і я захворіла. Бо напередодні, коли я бігала по магазинах та мала зустріч з власниками квартири, був сильний дощ та я промочила трохи ноги. Хворіти я не могла собі дозволити саме зараз, весілля на носі, а в нас ще купа справ. Довелося йти у найближчу аптеку та купувати ліки які відразу ставлять на ноги, та лимонів, що завжди допомагали мені при перших симптомах. А Кріс попросив показати йому місцеве пиво, яке також п'є мій тато. Напившись усіх тих медикаментів, напаривши ноги— я відключилася рано і перша. Зате на ранок я вже почувалася на багато краще і за три дні вже забула про свою хворобу.