✼ •• ┈┈┈┈53┈┈┈┈ •• ✼

 На вихідних він повіз мене знайомитися з його родиною (мамою та сестрами). Я дуже хвилювалася. Хоча їхнього схвалення нам не потрібно було і мені не потрібно справляти ні на кого враження та я нервувала. Нервувала від того, що погано справляюся з мовою як на слух так і на вимову. Бо канадці говорять дуже швидко. Вони й самі іноді перепитують один одного, хто що сказав, що там вже про мене говорити. Сам Кріс казав, що вжитті з іншими він розмовляє на багато швидше, а зі мною навпаки дуже повільно, намагаючись вимовити кожне слово для мене. Тому кожен раз як мене про щось питали, я завжди переводила погляд на Кріса, щоб він мені повторив чи пояснив іншими словами, що були мені більш знайомі. Та всі навкруги не дратувалися з цього приводу і відносилися з розумінням.

       Мама влаштувала обід. Це якраз спів пало з Великоднем. Тому я потрапила на одну з їхніх традиційних сімейних трапез. Їх дуже здивувало як я мало їм. А мене навпаки, завжди вражали їхні порції навіть у ресторанах чи кафе. На мою думку, однією їхньою порцією можна було нагодувати трьох. Тому може вони всі там були великих розмірів. Навіть його сестри. Не сказати, що вони були товстими чи жирними, ні. Просто мали досить великі, округлі форми, в деяких місцях.

      Родина сприйняла мене досить добре і були привітними. Навіть його молодша сестра, яка від самого початку була не в захваті від вибору брата, не подавала виду. Справа в тому, що більшість місцевих недовіряли подібним відносинам та шлюбам, які розпадалися дуже швидко. А все тому, що більшість дівчат-емігранток прагли потрапити до Канади чи Америки будь-якою ціною. Тому шлюби це були найшвидший та найпростіший варіант отримати паспорт цієї країни. В них навіть була дуже популярна передача на місцевому каналі "Наречена на 90 днів". Ось чому більшість вважали нашу спробу побудувати відносини — фальшивими. Ось так в більшості і будувалися різні стереотипи про ту чи іншу націю.

       Наступного дня ми поїхали робити деякі закупи з продуктів у величезний оптово-роздрібний супермаркет Костко. Це був саме час перед Великоднем. Людей було неймовірно багато. Черги на каси простягалися навіть між торговими рядами. Родини робили закупи не тільки на свято, а також вже дбали про літній відпочинок, кемпінг та розваги, закуповуючи ковдри, м'ячі, подушки, ігри на свіжому повітрі ,розкладні стільці.... та багато іншого. Тут я помітила як ведуть себе спокійно та виховано канадські діти (на відміну від дітей іммігрантів іншої національності).Вони були спокійними, нічого не чіпали, нікуди не лізли і підбирали за собою тут же сміття, що випало з їхніх рук. Так як вони були тут цілими родинами, то було видно, що майже кожна родина має мінімум трьох дітей. А жінки, знову ж таки, мали цікаві пропорції тіла. Якщо не просто товста у всіх місцях — то обов'язково з широкими стегнами та сідницями. Дуже широкими. Наче об'єднали два тіла в одному. До пояса розмір один, на приклад M чи L,а далі різко XXXL. Про свої такі спостереження я запитала Кріса:

— Чого практично всі жінки тут такі ВЕЛИКІ?

— Я чекав на це питання від тебе. Я ж тобі казав. А тепер ти і сама побачила.

— Ні, ну серйозно. Це якісь інші люди?

— Не знаю. Може тому, що більшість про них не дбає про своє тіло. Особливо після вагітностей, коли набирають вагу. Мало рухаються, сидять вдома.

— Головне, що все це влаштовує їх і їхніх чоловіків. І їм це не заважає.

— Мабуть.