✼ •• ┈┈┈┈47┈┈┈┈ •• ✼

Десь за пару тижнів до моєї відпустки, одна співробітниця, а точніше касирка Галина, повідомила, що їй потрібен один вихідний день для святкування дня народження її племінниці, який проходитиме у іншому селі. І цей день припадав якраз на час моєї відпустки. А так як касир в нас був один, то за посадовою інструкцією, я мала підміняти головного касира на час його відсутності. Керівник їй повідомив, що це не можливо. Він не може ніяк закрити єдину касу на весь день і тим паче, що вона прекрасно знала, що моя відпустка вже давно запланована та погоджена також вищим керівництвом у письмовому вигляді. І відізвати мене з відпустки буде не можливо, так як я знаходитимуся поза межами країни.

     Вона майже не щодня дратувала цим керівника в надії, що таким чином зможе на нього вплинути та змінити ситуацію.

— Галя, досить вже підіймати цю тему! Я тобі вже чітко сказав, що це не можливо. Пропустиш той день народження, нічого не станеться з тобою. Печінку вбережеш зайвий раз, — не витримав він одного дня на чергове її "ниття" з ранку.

— Я не можу пропустити перший день народження моєї єдиної племінниці.

— А я не можу закрити єдину касу в банку заради твоєї племінниці. Які до мене претензії? Чому твоя родина заради тебе не перенесе святкування на вихідний день?

— Бо не можна переносити дні народження на інший день, тим паче діткам.

— Ой, звільни мене будь-ласка від цих забобонних балочок. Іди працювати. Вже почалися години прийому.

— Галя, припини себе так поводити! Ти була попереджена про мою відпустку ще два місяці назад. Білети вже оплачені і все сплановано. В тебе є зайві дві тисячі доларів для перенесення мого літаку? Чого ти добиваєшся? — вже підключилася я до розмови, бо всі були присутні у кабінеті керівника на той час.

— Раз так, тоді я звільняюся! — вона поклала ключі від каси і вийшла.

— Іди працюй і не влаштовуй мені тут концертів! — крикнув їй  вдогін Олександр.

      Але вона нікого не слухала. Зібралася собі з речами і поїхала геть. Ми стояли усі посеред банку з округлими очима і переглядаючись один на одного, намагались зрозуміти, що щойно відбулося. За дверима вже стукали клієнти, показуючи на годинник, що робочий час вже розпочався і час відчиняти двері. Олександр наказав відкрити двері та приймати людей убудь-якому випадку. Банк має працювати, а він подбає про інше. Та на жаль, вся ця черга була до каси. Я не могла сісти приймати їх, бо за банківською процедурою мала відбутися передача коштів від головного касира, який просто покинув своє робоче місце. Керівник намагався поговорити з нею по телефону та вона не відповідала, просто відхиляла його дзвінки.

— І  що нам тепер робити в цій ситуації? Як бути? — хвилювалася я, що моя поїздка вже на грані зриву і ми за рано раділи.

— Не переживай, поїдеш у свою Канаду. Перебіситься зараз і повернеться. При наймні їй потрібно відпрацювати два тижні якщо вона і напише заяву на звільнення, хоча я в цьому сумніваюся. А як ні, то мають надіслати нам когось з міста.

— Яка її муха вкусила?

— Не знаю. Сам в шоці.

Через деякий час у кабінеті керівника пролунав дзвінок.

— Саша, що сталося, чого Галя вся заплакана приїхала до дому?

— А вона вам не розповіла? Я чесно кажучи сам не знаю. Влаштувала мені тут концерт, кинула ключі на стіл і полишила робоче місце.

— Ну ти ж розумієш, що вона в мене чутлива та іноді на нервах і до неї потрібен підхід.

— Ну про який такий підхід ви говорите?! Тут не дитячий садок та їй вже під тридцять років скоро. Знаходьте ви підхід і вертайте на роботу. Так не робиться. Клієнти чекають на касі. Що я маю їм казати? Що касир сьогодні без настрою?

     Після цієї розмови вона таки повернулася в банк але ні з ким не розмовляла і небула вже такою дружньою та привітною з усіма. Весь колектив став для неї ворогами на рівному місці. А також, повідомила щоб шукали їй заміну.

 Моє життя стало більш цікавим та насиченим подіями за останні шість місяців, а ніж кілька попередніх років з моменту розлучення. Вже назрівала ціла історія на фільм драму чи навіть серіал не тільки в особистому житті, бо додалися скандали та інтриги на роботі. А це ж ще все село було не в курсі останніх подій та свіжих новин.