✼ •• ┈┈┈┈43┈┈┈┈ •• ✼

Ти працюєш на Різдво?

— Звісно. В нас це звичайний робочий день. Немає вихідних. Лише на новий рік.

— Я відправив тобі подарунок на свята. Зараз скину інформацію, щоб ти отримала завтра в своєму банку, — і надіслав мені скрін переказу коштів вестерн юніон у розмірі 100 канадських доларів.

— Нічого собі. Це так неочікувано. Дякую тобі велике.

— Мені дуже приємно робити подарунки для тебе. Але це ніщо у порівнянні з тим, чого б я хотів для тебе.

— Дякую ще раз за такий подарунок на різдво, дуже неочікувано та приємно. Бо  я розумію як ти зараз працюєш важко для нашого майбутнього та ще ці витрати з машиною.

— Мені тільки в радість. Не забудь купити татові обіцяне мною пиво, що я програв у спорі!

— Звісно. Він буде дуже радий. Готовий до зустрічі різдва? Вже приготував печиво для Санти?

— Так. Три дні вихідних, хоч висплюся нормально. Я залишу пива для Санти. Це набагато краще після нічної роботи.

— Дивись не лишай багато бо як багато вип'є і поплутає усі подарунки або погубить їх. Готовий отримувати подарунки від рідних?

— Теж правильно. А щодо подарунків я нічого не очікую. Мені нічого не потрібно окрім тебе.

— Я б теж не відмовилася від подарунка у вигляді тебе.

— Щойно дзвонив тато і передавав тобі привіт.

— Ти вже і татові розповів про мене?

— Звісно! Я пишаюся нашими відносинами.

— А тато не запрошує вас дітей на свята до сім'ї?

— Ні. Ми зустрічаємося окремо у ресторані щороку.

— Це він вас збирає?

— Ні, моя сестра Ліза організовує це для нас усіх.

— Зрозуміло. А на новий рік ви маєте сімейну вечерю чи вечірку?

— Ні, тільки на різдво. Ніхто не святкує новий рік так як різдво.

— А ти здивуй маму чи тата і прийдіть до них у гості. Їм буде приємно.

— Ні. Ніхто так не робить. Не можна йти до людей без запрошення.

 —В якому сенсі? Це ж ваші батьки! Вони завжди вас раді бачити.

— Ні! В нас так не прийнято. Не можна так просто прийти до когось до дому без запрошення.

— Навіть до мами?

— Навіть до мами!

— Нічого собі.

— Це досить грубо буде з моєї сторони. Кожен має право на приватне життя і власний простір, навіть батьки.

— Звучить круто. І я в чомусь згодна з тобою. Бо в нас так не прийнято, не завадило б таке правило, а то кожен приходить до тебе до дому коли йому хочеться і не задумуються про те чи зручно тобі наразі!? — Я вперше дізналася від Кріса про подібне правило етикету в Канаді але завжди замислювалася над цим не раз. Це дуже зручно, особливо коли ти щось спланував собі на день, та навіть вирішив полежати з книгою чи поспати, а тут раптом неочікуваний візит, і весь твій день йде шкереберть, бо не можна їх вигнати чи сказати щось а самі люди не розуміють, що вони не вчасно чи не хочуть того розуміти з егоїстичної точки зору. Потрібно приділити увагу. І цей візит не десять чи двадцять хвилин, а займає добрий час дня. Або ще гірше, є в нас такі члени родини, що завжди приходять у той час як ми сідаємо обідати чи вечеряти. І ми не робимо це в певні години. Кожен раз це різний час плюс, мінус година і вони завжди тут як тут, наче стоять десь за ворітьми і чекають. А вже як ми їмо то і їх варто запросити бо то не гарно, знову ж таки виходячи з етикету нашої країни. І не то щоб було жалко тієї їжі, просто ми готуємо завжди на кількість членів нашої родини і якщо розділити страву на більше людей — усі залишаться голодні. Мене це завжди бісило. Тому я все більше і більше закохувалася у Канаду. Так мені по духу був їхній менталітет.

— От бачиш, так що немає в цьому нічого поганого. Перед будь яким візитом потрібно сповістити людину. А що ти робитимеш ці дні?

— Не знаю. Треба якось виділити час на сімейну новорічну фотосесію.

— О, звучить не погано. У новорічних светрах?