✼ •• ┈┈┈┈41┈┈┈┈ •• ✼

  Так як я мала дитину то питання пов'язані з організацією його перебування закордоном також було не менш важливим наразі. Потрібно було продивитися усе що стосується шкільного процесу: які є школи, як далеко, чи є варіанти українських шкіл, як організований процес адаптації для дітей мігрантів.

        В Канаді існує три типи шкіл: державні, приватні та католицькі. Приватні школи відпали як варіант відразу бо потребували значних коштів. Католицькі мали при собі українське навчання але це було лише по неділях чи суботах, де діти вивчали лише історію України та українську мову. Усе інше навчання по буднях проводилося за канадськими стандартами та з відповідними уроками релігійного характеру. Також до цих шкіл брали дітей, батьки яких належали до відповідної релігійної касти і це потрібно було доводити. А як саме, я вже не цікавилася бо такий варіант мене не цікавив. Тож залишився лише варіант з державною школою. Я вважала його найкращим, так як він був безкоштовним і дитина мала змогу поринути повністю у канадську культуру та поглиблене вивчення місцевої мови. Мова наразі була найважливішим фактором для подальшого життя там.

       Самі школи діляться на три в залежності від віку і дитина має змінити за весь навчальний процес три школи. Як пояснюють самі канадці, що такий підхід дає змогу дитині звикнути до подібних змін у майбутньому житті та адаптовуватися без стресів. Щоб діти навчалися з дитинства долати страхи змін та дослідження чогось нового. Як на мене це досить таки розумно.

      Перша початкова школа з 1-го по 6-й клас, далі середня школа з 7-го по 9-й клас і старша школа з 10-го по 12-й клас. Так, навчальний процес там циклом у дванадцять років з вересня по червень місяць включно. Навчання у школі проходить безкоштовно, ніяких зборів чи поборів від батьків. Але залежно від школи — деякі додаткові предмети на вибір учня потребують таки додаткових капіталовкладень. Це стосується середніх та старших шкіл. Усі канцелярські витрати лежать на плечах батьків, та в деяких початкових школах навіть цим забезпечує школа .Немає ніяких підручників. Усі навчальні брошури чи необхідні папери для уроків друкуються у школі та видають самі вчителі. Крім того, усі школи оснащені всім необхідним новітнім обладнанням для наукової діяльності школярів. У кожному навчальному закладі є свої спортивні команди з різних видів спорту. Для юних спортсменів школи в Канаді надають найкращі стадіони, басейни і тренажерні зали. Діти займаються різними видами спорту підчас всього навчального року без нормативів чи оцінок. А головне — там немає домашніх завдань. Дитина повністю вільна від навчання вдома. Немає надмірного навантаження на дітей. І весь навчальний процес спрямований на знання та навички, які дитина потім використовуватиме у повсякденному житті.

       Всім учням приділяється окрема увага і вчителі знаходять індивідуальний підхід до кожного з них. Усі діти рівні і відносяться з повагою до кожного учня незалежно від його статусу, поведінки чи релігії сповідання. Вчителі граються та приймають участь у всіх заходах чи подіях, що проходять у школах. Так само вдягаються у відповідні костюми присвячені святам або піжами у відведений на те піжамний день у школі.

     Мені дуже сподобався такий підхід до навчання бо в Україні дитина була просто загружена школою і кожен вчитель, вважаючи, що його предмет найголовніший, навантажував домашнім завданням так наче його предмет був єдиним у школі і інших просто не існувало. Складалося таке враження, що весь навчальний процес покладено повністю на батьківські плечі і нагадувало домашнє навчання. А в школу діти ходили тільки для того, щоб вчитель міг оцінити роботу батьків над предметом. Тому ми з Тихіном дуже зраділи такій великій різниці у школах і він ще більше захотів переїзду.

     А ще я дізналася від Кріса, що в їхній країні не можна кричати на дітей і тим паче підіймати руку. Якщо почують сусіди чи хтось дізнається в школі то відразу викличуть поліцію. А ті в свою чергу розмовлятимуть і слухатимуть дитину, а не батьків. А потім з обома працюватиме психолог. І якщо ситуація критична на їх погляд — вони без вагань позбавлять батьківських прав, а той депортують батьків, а дитину від дадуть на всиновлення іншій родині.

     Так само це стосується і родини. Коли в сім'ї сваряться чи присутнє насильство. Сусіди чи колеги без вашого дозволу чи схвалення запросто відрапортують до відповідних органів. Ось так там дбають про здорові стосунки та безпеку в родинах. І все це прививається у них з дитинства.