✼ •• ┈┈┈┈37┈┈┈┈ •• ✼

— Я сьогодні бачила тебе знову у вісні. Все частіше ти мені снишся. І мені це приємно. Принаймні там я можу бути разом з тобою.

— Зовсім скоро ці сни здійсняться. Бо ми обоє працюємо над цим тяжко кожен по різному. Повір мені, коли я кажу, що сумую за тобою, слова не можуть передати того. Як я бажаю, щоб ви були тут з Тихіном.

— Я теж сумую дуже.

— Тебе дійсно тут не вистачає. Таке враження, що ми завжди були з тобою і зараз маю дивні відчуття, що ти не поруч. Це дуже важко пояснити.

— Ми вже разом, просто нам потрібно трішки перетерпіти деякі тимчасові труднощі для нашого спільного та щасливого майбутнього.

— Дай но мені трохи заробити та зробити деякі заощадження, бо я все витратив за останні кілька місяців, щоб ми змогли побачитися на весні. Та й майже не зберігав гроші, все витрачав на відпочинок на морі з друзями. А тепер, коли я зустрів дівчину своєї мрії, то треба думати і про майбутнє. Якщо не вийде в тебе з візою приїхати сюди до мене в Канаду, тоді я знову приїду до України і після цього ми все вирішимо остаточно.

— Я тебе зрозуміла. Я теж тобі допомагатиму і працюватиму. Я не можу сидіти вдома.

— Ти підеш тут на роботу?

— Ну звісно. Я гадаю там знайдеться щось для мене. Як я трохи знатиму краще мову та орієнтуватимуся.

— Дуже радий це чути. Це дуже допоможе сімейному бюджету. Ти не перестаєш мене дивувати.

— А що тут дивного? Я не хочу сидіти весь час вдома, я так не можу. І тим паче хочу і звикла мати власні гроші.

— Я зрозумів. Знайдемо і для тебе щось. Тут роботи дуже багато. Було б тільки бажання.

— От і добре. Які в тебе плани на вихідні?

— На вихідних як завжди, нічого не змінно. З ранку роботу, а субота - вечір ігор та пива. Тільки в п'ятницю вечеря у мами вдома з сестрами.

— А що за привід?

— Хелуїн. Ви не святкуєте його в Україні?

— Ні, в нас немає таких традицій. Та мені таке подобається. Я б залюбки прикрашала будинок, як це робиться зазвичай у вашій країні. І Тихін гадаю був би у захваті від цього.

— Коли я думаю на перед про те, що ми матимемо свої якісь сімейні традиції чи справи на свята — це робить мене щасливим.

— Ой, я люблю це робити.

— Я знаю. Я бачив це на твоїх фото. Ти молодець.

— Дякую. Мене ось знову чекають турботи з днем   народженням для Тихіна.

— А яка тема цього разу у вас?

— Футбол.

— О, прикольно. Ти неодмінно справишся!

— Звісно. У мене немає вибору. Хочу, щоб він мав найкращі враження та спогади. Тим паче він зробив мені дуже гарну мотивацію одного разу. Коли я вперше на п'ять років влаштувала йому дитяче свято з аніматорами, то він він мені сказав: "Мама, це був найкращий мій день народження!".

— Ти дуже хороша мати!

— Дякую. А що у вас буде на вечерю з такого приводу? Щось особливе?

— Ні, мізків чи пальців ніхто не робитиме.

— А чого? Було б дуже прикольно!

— Я в тобі не сумніваюся, що ти таке можеш вдіяти. Ні, в нас все традиційно: індичка, овочі, голубці з кислою капустою, налисники, начинка і стафін.

— А що таке стафін? Судячи з перекладу то таке саме як і начинка. В чому різниця?

— Ви вдома не готуєте таке? Це українські страви

— Я вперше таке чую.

— Ти ж Українка! Я тільки но тебе похвалив перед мамою та сестрами, що ти можеш готувати навіть суші та роли, коли вони запитали чи вмієш ти взагалі готувати.

— Наша країна хоч і не велика але маємо велику різницю у деяких стравах та традиціях. Особливо серед південо-східних міст та західних. У нас навіть борщ по різному усі готують. Тому не дивуйся.