Наречена на 90 днів. На основі реальних подій

✼ •• ┈┈┈┈34┈┈┈┈ •• ✼

    Ми звітувались один одному при зміні кожного аеропорту та польоту до кінцевого прибуття до дому.

     Мій тато з Тихіном зустріли мене з автобусу і ми поїхали до дому. Мама одразу почала з допитів.

 

— Ну і як все пройшло?

 

— Все було просто чудово. Він зовсім інший. Не такий як усі інші. Я ще таких людей не зустрічала.

 

— Ну і шо тепер далі? Які подальші дії? Він щось казав?

 

— Сказав, що це був лише початок для нас.

 

— А ти що думаєш з цього приводу?

 

 — Все це добре... але ж ти розумієш на скільки це все далеко за океаном, за кордоном і скільки піде часу на те щоб оформити весь цей процес переїзду. І це ще не відомо що на нас чекає у подальшому, як ми уживемося. Бо цей час, що ми провели разом не достатньо щоб робити такі серйозні висновки та приймати рішення щодо спільного життя. Покинути тут все, що я зараз маю: роботу, друзів, вас... все моє життя і разом з дитиною переїхати у невідому країну з іншою мовою, щоб почати все спочатку, — я ледь не розплакалася на цьому. Мій голос тремтів. Мені дуже хотілося бути поруч з цим чоловіком...

 

— Знаєш шо я тобі скажу на це. Якщо він тобі так подобається і він має до тебе почуття то я тебе підтримаю, і як би там не склалося життя — ти завжди можеш повернутися назад, до дому! Ми приймемо тебе назад.

 

— Короче,  побачимо. Заміж мене ще ніхто не гукав.

 

        Ці мамині слова розвіяли усі мої останні сумніви ,вагання та страхи, що я мала у зв'язку з цими подіями, які вихрем увірвалися у моє життя і змішали всі карти на моє мушляху. Вони засіли в мене в голові і я повторювала їх кожного разу коли мені хотілося здатися.

       А для нас знову почалося наше реальне життя, все як і раніше: онлайн стосунки на відстані8480,34 кілометрів, короткі бесіди з ранку та ввечері попри часовий бар'єр.

 

— Доброго ранку моя люба. Як тебе зустріли рідні? Раді були бачити?

 

— Звісно бо вдома не прибрано та куча брудного посуду, чекали на мене. І кішка моя дуже скучила, бо вилізла до мене на руки та почала обійматися. Така мила. Тихін вже спробував усі солодощі. А як твої дітки?

 

— Були дуже щасливі. Син весь у матір, полюбляє солодке.

 

— А то. Мій же ж.

 

— Я вже сумую за тобою. Ми гарно провели час разом.

 

— Мені теж тебе не вистачає. Та по переду ще буде багато спільних моментів, якщо ти відчуваєш до мене те саме, що і я, — а потім трохи з годом ще дописав, — Ех, моя дорога Арінка, прошу тебе на протязі кілька днів чесно подумати чи могла б ти реально обдумати переїзд до Канади у майбутньому. Візьми часу стільки скільки тобі знадобиться на це. Я просто не хочу, щоб ця моя любов до тебе продовжували розквітати якщо це все на марно витрачений час.

 

— Мені не потрібно багато часу щоб зрозуміти моє відношення щодо тебе. Після нашої відпустки мої почуття стали сильнішими ніж раніше, ти просто чудовий. Я звісно розумію, що вся ця паперова волокіта дуже складна та довга але воно того варте щоб у майбутньому бути з тобою.

 

— Дякую за твою чесність. Дорога по переду, що чекає на нас дуже не проста. Але це все про що я зараз можу думати. Я без тебе лише один день та вже сумую за тобою дуже сильно. Я розумію, що цей час у відпустці, що ми провели разом — не є показником реального життя і як повинно все відбуватися. Та я знаю якщо ми візьмемося разом за цю справу то матимемо справжнє щасливе життя. Слова не можуть описати усю мою радість яку я відчуваю зараз. Я гадаю, найближче відчуття яке було б — це кохання.

 

— Дистанція також болісна для мене. Я ледь не розплакалася коли мама мене розпитувала про нас.

 

— Я розумію що для нашого майбутнього я прошу занадто багато від тебе. Та я присягаюся, що ніколи не розчарую тебе та твого сина. Я б ніколи не просив бути тебе частиною моєї сім'ї якби не хотів цього всім своїм серцем.

 

 

— Давай зараз не будемо думати про погане і піддаватися меланхолії, що їсть нас з середини. Ми повинні налаштовувати себе на хороші думки, що це все тимчасові труднощі, які нам потрібно перечекати як погану погоду.

 

— Чудово, моя дорога. Думки про майбутнє роблять мене щасливим.

 

 

— Завтра з ранку знову матимемо розмову з батьками...

 

— Я розумію, що ти маєш на увазі. Я сьогодні ввечері матиму довгу розмову зі своєю. А потім нам потрібно обговорити наші подальші дії. Я не хочу поспішати але і не хочу втрачати час. Все, що я хочу — це бути з тобою.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше