✼ •• ┈┈┈┈25┈┈┈┈ •• ✼

— Ми будемо дивитися фільми по вечорах у квартирі?

— Звісно. У нас на все є час.

— Тоді потрібно буде підготувати спеціальну підбірку для нас.

— А на якій мові будуть фільми?

— Я думаю, що англійською але я підшукаю обов'язково для тебе з субтитрами.

— Добре. Це навіть краще. Я оце переживаю як я буду орієнтуватися у аеропорту з цими пересадками. Куди йти, що робити, де   потім забирати валізи.

— Ти на місці з орієнтуєшся. Якщо я розібрався без знання мови то ти тим паче. Все буде добре, не хвилюйся.

— Тобі легко казати, ти подорожуєш вже давно і багато.

— Все буде добре. Ти кмітлива та розумна. А мені ще потрібно встигнути зробити купу справ.

— Наприклад.

— По прибирати в будинку, бо мій друг Радж має алергію на шерсть. Зібрати валізи, а перед тим зробити прання...

— А як Радж з такою алергією до тварин доглядає за твоїми собаками?

— Він приймає спеціальні алергені пігулки.

— Який чудовий справжній друг, що йде на такі жертви.

— Та йому це за радість. Відпочити від мами окремо тиждень.

— Зрозуміло. А в нього є дівчина?

— Ні. За весь час, що ми з ним товаришуємо я не чув ні разу щоб він про когось говорив чи збирався на побачення.

— Нічого собі.

— Може він гей та ти йому до вподоби?

— Ні. сто відсотків він не гей. Я не знаю чому він досі сам. Ми на такі теми не спілкуємося.

— Чого?

— Бо ми хлопці трохи різні від вас дівчат. Ми обговорюємо спорт, ігри, подорожі, фільми...

— Зрозуміло.

— А можна я додам трохи справ до твого листа?

— Звісно. Що ти хочеш?

 —Я хочу канадських цукерок. Ваш бренд якийсь.

— Я пошукаю щось.

— Дякую.

— Облиш. Мені приємно.

— Я буду дуже задоволена.

— Я думаю від львівського шоколаду ти будеш задоволена більше.

— О так! Ти і шоколад....оце дійсно задоволення.

— Добре, моя дорогоцінна Арінка. Буду я відпочивати. Сьогодні в нас обох був довгий та продуктивний день.

— Це точно. Приємних снів.

— Гарного тобі дня. Скоро побачимося!

— Так, так!

       Наші розмови вже були іншого характеру. В передчутті майбутньої зустрічі, подальших подій. Були зайняті додатковими справами перед поїздкою, що наближалася. Кожен рахував лічені дні у календарі і був дуже схвильований найближчим майбутнім і що нас чекає після цієї зустрічі. Буде продовження чи ця зустріч буде першою і останньою у нашому спілкуванні. Можливо, ми подякуємо один одному за виділений час та скажемо "Бувай" на завжди або спілкуватимемося але вже не так плідно як раніше і вітати один одного лише на свята та питати іноді "Як справи?". І це ми жодного разу не бачили один одного по відеозв'язку і не чули навіть голоси один одного. Лише фото.

           Мені було дуже цікаво і  водночас страшно. Ще мама зі своїми страхами весь час мене настерігала бути дуже обачною та обережною там. Вона хвилювалася, що Кріс може бути злочинцем чи членом великої організованої банди, що заманюють дівчат, а потім продають десь за кордон у сексуальне рабство, примусову працю чи на органи. Я розуміла її хвилювання, бо по перше, сама була мамою, а по друге, в родині наших родичів був такий випадок. З усіх балачок та розслідувань проведених родиною -одну з наших сестер у третьому коліні подружка продала у рабство. І вона об'явилася лише років 17-18 поспіль. Але де була і що з нею трапилося вона не розказувала. А її дитина зростала весь цей час без неї. Бо на час викрадення їй було лише рік чи два.