А потім через деякий час знову написав:
— Серед усіх інших фото твоїх, мені подобається твій підхід до свят, ти все плануєш та декоруєш. Коли ти будеш тут нам потрібно буде купити багато чого, бо в мене немає нічого.
— Мені це подобається. Наше будні і так сірі та одноманітні, тому я намагаюся хоч якось його прикрасити. В більшості роблю усе сама, бо в нас мало що є, а що і є в наявності то дуже дорого.
— Ти мені подобаєшся. Така цікава та розсудлива жінка. Може ти ще й спортом займаєшся?
— А як же ш. Займаюся. Фігурним лежанням, то одну ногу з під ковдри витягну з ранку то іншу.... Я жартую. Ні звісно, це не моє.
— О, треба теж спробувати, мені подобається твій вид спорту. Може ми спробуємо це робити разом.
— Ні, це більше дівчачий спорт. Для вас хлопців потрібно щось серйозніше та важче — лежати на дивані та дивитися телевізор.
— Звучить не погано.
— А ви притримуєтесь якихось традицій українських у сім'ї?
— Ні. Тільки кілька страв готуємо на сімейні свята і це все. Доречі, а ти навчилася готувати вареники?
— Ні.
— Чому? Я повинен доповісти про це моїй мамі. Це перше шо вона в мене спитала про тебе, чи вмієш ти робити вареники.
— Не вимагай мене червоніти.
— Тобі потрібно навчитися робити вареники. Завтра ж і починай тренуватися у своєї мами, з ранку о 5 годині.
— Так і зроблю. А ти знаєш що таке вишиванка?
— Звісно знаю.
— Ти її маєш?
— Ні.
— Як в тебе немає вишиванки?
— Тут немає такого одягу. І я не бачив, щоб хтось взагалі її вдягав.
— Та не переживай, я також її не маю.
— Ну ти й приколістка. Я на хвилину відчув себе винним, що не маю її.
— Чим будеш займатися на вихідних?
— Після роботи перепочину трохи, як завжди, щось приготую поїсти з запасом на кілька днів також. Потім прогуляюсь з собаками, якщо погода буде гарна а ввечері може фільм якийсь подивлюся.
— А які фільми тобі подобаються? Який жанр?
— Можливо це і дивно для чоловіка. Але мені подобаються фантазійні історії: дракони, магія, ельфи, зоряні війни.
— Немає в цьому нічого поганого чи сором'язливого. Я теж полюбляю цей жанр. Залюбки дивитимуся з тобою.
— Ти вся сповнена сюрпризами. Мені це подобається.
— Нам багато чого подобається однакового. Але Це і не дивно. Ми обоє народилися в один місяць. Хіба може що кілька інтересів різних є.
— Це вірно. Ми не можемо бути абсолютно однаковими і повинні цікавитися іншим. Але впевнений, що в нас дуже багато спільного для цікавого проведення часу і це чудово. А які плани в тебе на вихідні?
— Я точно ще не знаю. Можливо поїдемо сім'єю на море. Останні теплі дні перед шкільним навчальним процесом. Але це не точно. Для мене це вже холодно, хіба що ноги намочити. І не особливо хочеться плавати серед медуз у компанії.
— Холодно? Ти жартуєш!? А щоб ти тоді сказала погоду у Канаді коли в нас у літку максимум +30, а взимку -20 і іноді до -40!?
— Я мабуть замерзла там на смерть. Не уявляю навіть як можна жити у такому холоді. Я люблю тепло.
— То лише так здається. До всього люди звикають.
— Можливо. Ой, вже пізня година, мені час спати.
— Хотів би я зараз поспати з тобою, а не сидіти на роботі.
— Так ходімо. В мне місця вистачає на ліжку.
— Якщо я буду з тобою спати, то ти навряд чи будеш спати. Я дуже хроплю сильно.
— Звідки ти знаєш, що ти хропеш?
#2524 в Любовні романи
#1141 в Сучасний любовний роман
#699 в Жіночий роман
кохання на відстані, випробування між двома закоханими, харизматичні герої_сильні почуття
Відредаговано: 10.12.2025