✼ •• ┈┈┈┈7┈┈┈┈ •• ✼

І з цими радісними думками тут же почала відповідати:

“Привіт мій друже!

Мене зацікавило твоє повідомлення,

бо воно не схоже на усі ті інші,

що я отримувала до сьогодні.

Я теж як і ти не терплю брехні

та поважаю відвертість.

Тому з великим задоволенням приймаю твою

пропозицію дружби та спілкування.

Завжди рада новим та цікавим

особистостям у моєму житті!

До речі, що тебе пов'язує з Україною?

Звідки така палка любов та інтерес?

І чи можеш ти спілкуватися українською?”

      На цьому я поки зупинилася та чекала на його відповіді. Ще раз переглянула його інші кілька фото з анкети. Судячи з зображеного на них було зрозуміло, що зроблені вони під час його подорожей чи відпочинку у тропічних країнах. Я про себе здихнула, в голові вже промайнула картинка нашої зустрічі, палке кохання з першого погляду, шалені зустрічі по різних країнах, знайомство з батьками, заручини, переліт до його країни, шлюб, діти, ми подорожуємо разом...

— М, да... нам дівчатам тільки дай привід! — аж самій смішно стало від своїх думок.

       Я вийшла з сайту та повернулася до соціальних мереж. Хоч мені і було дуже цікаво але чекати на швидку відповідь не було сенсу. Та і засиджуватися довго ніхто не збирався, а то з ранку рано вставати знову на роботу. Останній робочий день на цьому тижні і вихідні — коли ти можеш виспатися та подивитися більше серіалів. Бо в буденні дні я вже о десятій вечора спала як немовля від морального виснаження та роботи за комп'ютером за день. А ще люди траплялися всякі на роботі, енергетика та емоції у всіх різні і кожен впливає на тебе по своєму.

* * * * *

       Кріс з нетерпінням чекав відповіді від українки Аріни. Час від часу він перевіряв сайт але й сам розумів, що то безглуздо бо була величезна різниця у часі між країнами, аж 9 годин. Коли Канада прокидалася та збиралася на роботу — Україна вже завершувала свій робочий день. Тобто, українці жили майже на день вперед від канадців. Тому якщо і варто очікувати повідомлення, то лише наступного дня. Так і сталося. В ранці після будильнику, намагаючись себе хоч якось налаштувати на підйом з ліжка, він перевірив повідомлення знову. Його лице розпливлося у посмішці, як у хлопчиська 18 років, коли дівчина погодилась йти з ним на побачення. Тільки відповів вже в день, бо потребувало не короткої відповіді на питання. А йому самому кортіло вже засипати її запитаннями коли зав'язався діалог.

“ Привіт моя гарна подруго!

Я маю українське коріння по матері.

Її батьки (тобто моя бабуся і дідусь)

та вся їхня родина переїхали

з України до Канади.

Тут в Канаді вже народилася моя мати

її сестра і два брати.

Наша сім'я готує деякі українські страви

за рецептами бабусі і я їх обожнюю.

Але ніхто не спілкується і не знає мови.

Бабусі вже немає років три.

А дід помер ще коли

моя мама була дитиною. Тому я його і не знав.

Та інтерес до всього українського

в мене у генах, мабуть.

Сподіваюся я відповів на твоє питання повністю.

А тепер можна я задам пару питань тобі?

Коли в тебе день народження?

Скільки років твїй дитині?”

* * * * *

       Наступне повідомлення від свого нового шанувальника я чекала з нетерпінням і часто заходила на сайт, щоб перевірити його відповідь мені. Діалог обіцяв бути цікавим для мене.

      Вже встигла вихвалитися колегам про свого нового співрозмовника з українським корінням. 

— Ой, так він “чорний” якийсь, який же він українець! — висказала свою думку одна, побачивши фото.

— То ти ще не бачила справжніх “чорних”! Шо ти ото таке розказуєш. Просто мулат. Його мама так само мабуть розділяє мої смаки в чоловіках за типом шкіри, — відповіла я їй, а потім додала, — У кожного свої смаки. Хтось полюбляє “дрищів білявих”, хтось бородатих, а я “шоколадних”!

—  Так, це зараз був камінь у мій город, — посміхнулася Вікторія.

— Чого зразу камінь? Я ж кажу, що кожному своє. Для мене худі — це “дрищі” а для тебе красень. Так само для вас “темні” чи “чорні” просто “Фу” — для мене шоколадні гарні хлопчики. Не потрібно сприймати це як за образу.