✼ •• ┈┈┈┈52┈┈┈┈ •• ✼

       Від аеропорту до його будинку ми добиралися двадцять хвилин. Була вже досить пізня година, тому за вікном автівки розгледіти було важко щось, окрім нічних вогнів міста. Будинок його знаходився не у центрі міста, а в окремому спальному тихому районі. Саме місто дуже величезне за рахунок того, що райони з житловими будинками чи інфраструктура були розкидані на великі дистанції один від одного і розділялися лісосмугами чи полями. Виглядало як наче села навколо центральної частини міста.

        Як дісталися до дому, швидко повечеряли ролами та відправилися відпочивати. Його будинок мав два поверхи та підвал. На головному поверсі були розташовані вітальня, їдальня та кухня. А також санвузол і вихід на задній двір та гараж. Відразу при вході були сходи на інший поверх де розташовувалися три спальні та ванна кімната з санвузлом. У підвалі було ще дві великі кімнати та пральня.

       Наступного дня Кріс прокинувся раніше мене, в цей день він мав вихідний. Коли я спустилася сходами в низ до кухні — він вже готував сніданок: панкейки, бекон, сосиски та омлет. А також кава та апельсиновий сік. Хоч на кухні і був повний безлад та пахло смачно і спостерігати за тим як готує чоловік було дуже приємно. Страви виявилися неймовірно смачними та ситними.

       Потім він мене повіз у відомий місцевий торгівельний центр. Там ми погуляли, порозважалися, зробили купу фото на згадку та я в перше скуштувала традиційну страву путін. Також я спостерігала за місцевими мешканцями міста: як одягнені, як поводять себе... І все те що описувалося в інтернеті іншими емігрантами і слова Кріса підтвердилися. Судячи з одягу в приміщені, важко було оцінити погоду та сезон зовні. Хтось був одягнений у куртки чи жилети, інші у светри, треті у футболки та шорти. З взуттям те саме: зимові черевики, капці, в'єтнамки, лофери... І майже весь одяг був дуже простим, комфортним та не виразним. Таке відчутя, що як люди вибралися з дому у комфортному та зручному одязі так і прогулювалися тут по центру, відпочивали, робили покупки... З макіяжем та зачісками було те саме. Більшість дівчат мали невимите волосся, деякі мали рожевий чи зелений колір. При тому не тільки дівчата, а й хлопці і навіть літні люди. Кожна третя з татуюваннями та пірсингом. За макіяж я взагалі мовчу. Він або відсутній взагалі, або був дуже неординарний, ну дуже.

      Після полудня я почувалася дуже сонною. Зміна часового поясу давала про себе знати. Кріс запропонував перепочити та поспати. Я відмовлялася бо не звикла спати вдень. Та він вмовив і сказав, що хоча б полежала трохи, якщо не хочу спати.

— Вставай засоне, досить спати!

— Я заснула?

— Так! Вже час вечеряти.

— А котра година?

— Сьома вечора.

— Як сьома? Я так довго проспала?

— Так. Це та , що не хотіла спати.

— Нічого собі.

— Ходімо вечеряти, я вже все приготував.

— Ого, коли ти встиг?

— Прокинувся раніше.

— А чому мене не розбудив?

— Я тебе зараз бужу їсти.

— Я могла тобі допомогти.

— Дякую, та я й сам добре справляюся. Ти у відпустці, тож відпочивай і насолоджуйся.

        На вечерю мене чекав стейк, приготований на грилі, салат цезар, пюре та крабові ніжки у масляно - чесниковому соусі. Все було знову дуже гарним і смачним. Я була вражена такому поєднанню якостей і мене це дуже тішило. Не кожен чоловік здатний на таку "високу кухню".