Глава 12

        Алгоритм наших дій щодня був практично однаковий. Змінювалися лише локації, які ми відвідували. Хотілося охопити по максимуму найвідоміші і в той час цікаві для нас місця. Всюди ходили ми пішки, не користуючись транспортом. Львів захоплював своєю красою на кожному куточку. Було бажання робити фото всюди і всього. Саме тоді я жалкувала, що немала селфі палки, щоб отримати гарне фото нас обох і захопити більше гарного фону. А людей турбували вкрай рідко.

        Скільки всього хотілося розказати Крісові та повноцінно спілкуватися але мовний бар'єр стояв на заваді. Виручали емоції, міміка, жести та гугл перекладач - якщо все інше перелічене вже не допомагало. Кріс вчив мене правильній вимові звуків, і я дізналася багато нових слів. А ще він на стільки мені довіряв, що залишав гаманець з картками та готівкою у мене в сумочці. І я іноді шуткувала у ресторані:- Сьогодні я оплачую рахунок! - і доставала його гаманець.

        Кожного дня для обіду ми шукали новий заклад, щоб спробувати всі смаки Львова та урізноманітнити страви. Але не змінним було наше місце для вечері "RedPepper" своєю різноманітною кухнею, яка була до вподоби нам обом і задовольняла наші смаки.

        За той час, що ми вже провели разом, тривалістю в кілька днів — впевнилися на сто відсотків, що є точно такими же цікавими, веселими, кмітливими, емоційними як і в онлайн спілкуванні. Можливо тому, що ми були відвертими та правдивими по відношенню один до одного, не ідеалізували і не малювали образи один одного в голові. А головне - не робили нічого для того, щоб спеціально сподобатися чи справити враження.

        Наша коротенька відпустка вже дійшла до середини але сексуального контакту так і не відбувалося. Хоча спали ми і в одному ліжку, коли я прийшла до нього з ранку зі своїми подушками, щоб контролювати його храп у ночі та мати нормальний сон. Але далі пристрасних поцілунків нічого не відбувалося. Це мене бентежило свого роду. Я не знала вже які шукати тому виправдання. В чому чи кому з нас була справа. Я звісно не знавець менталітету канадських хлопців, але з великого досвіду спілкування з українськими парубками, а в моєму оточенні їх завжди вистачало і я ніколи не соромилася спілкуватися на різні теми, в тому числі і відверті. Тому коли вони вже до мене звикали — також ділилися своїми думками з легкістю. І для них завжди дівчата ділилися на два типи: "Я б їй вдув" та "Я стільки не вип'ю". А ще дуже рідко але таки був третій варіант — коли хлопцю подобається дуже дівчина або він навіть закохався, що побоюючись  її скривдити чи відштовхнути, боялися навіть доторкнутися, тобто ніяковіли чи цепиніли в її присутності.

       Крісу звісно подобалася його Арінка і він хотів її ледь не с першої зустрічі... Але мав свої власні думки та страхи з цього приводу. Справа в тому, що з самої школи їх вчать бути дуже уважним щодо сексуальних домагань та яку вони несуть за те відповідальність, в тому числі і кримінальну. Тому вважаючи, що українці так само слідують цим правилам та законам, він боявся бути ініціатором та не дай боже потрапити до української в'язниці. Ось такі реалії менталітету канадців. Наче і смішно для нашого розуміння а з іншого боку це здорова та правильна поведінка в суспільстві, ніж коли на першому ж побачені хлопець намагається залізти до дівчини у труси або п'яний чи неадекватний спільний знайомий у компанії, який не може контролювати свого пісюна в штанях. А ще гірше коли на роботі керівник, який вважає, що йому можна все, втому числі і неадекватна поведінка по відношенню до підлеглих жіночої статі - торкатися її частин тіла, будь-яких. При тому посміхаючись так, наче не образив її, а зробив велику послугу для неї і вона ще повинна бути вдячна зате, а не огризатися.

* * * * *

         Ми продовжували наше знайомство між собою і паралельно з містом Львів. Це була середа, за його власними традиціями день смажених курячих крил. Я звісно знайшла один заклад, що також знаходився неподалік. Це був ресторан з двома залами американського та мексиканського інтер'єру з відповідними стравами. Але перед тим в нас був похід до храму святих Ольги та Єлизавети. Дуже сподобалася мені ця будівля у Європейському стилі. Шлях до нього був не близький але йти вирішили пішки, щоб нагуляти апетит. Тому заради кількох фотографій та вражень ми подолали цю дистанцію довжиною в 40 хвилин (в обидва боки). Після такої тривалої прогулянки та смачного обіду, ми відпочивали вдома і не знали чи вистачить в нас сил на вечірню прогулянку. Я по проохала Кріса зробити мені масажі він погодився без вагань. Він почав з масажу ніг, а потім перейшов до спини. Це було таке блаженство для моїх трохи втомлених м'язів. Тут Кріс і побачив моє татуювання, невеличкий візерунок, що знаходився над куприком. Я повністю розслабилася і насолоджувалася його вправним та ніжним рухам. Трохи згодом  я почала відчувати його поцілунки на шиї та плечах. Це почало мене збуджувати і Кріса також. Я вже повернулася на спину і ми почали цілуватися. Зупинятися цього разу ніхто не збирався і наш одяг летів по черзі один за одним геть. Я зупинилася лише на мить щоб дещо запитати його.

              - В тебе є презервативи?

           - Звісно! Я вирішив їх приготувати відразу, як ти сказала, що при нашій зустрічі покажеш своє татуювання.

           - Що? О, божечки. Я не те мала на увазі.... про що ти взагалі думаєш? - я закрила обличчя руками.

           - Та все нормально, - і він дістав з валізи низку презервативів, яка розгорнулася і звисала до самої підлоги.

               - Ого! Дивлюсь ти добре підготувався, - і обоє посміялися.