Глава 8

       Про своє спілкування з новою українською дівчиною, Кріс нікому не розповідав. Лише його кращий товариш, з яким він дружив ще з самого дитинства і то без подробиць. Такі моменти його не цікавили. Важливим було лише те, щоб він почувався добре і був щасливим. В канадському суспільстві так було заведено, що якщо ти сам не розповіси щось особисте від загальної теми спілкування, то ніхто тебе не стане допитувати. Нікого не цікавить твоє життя і всім байдуже. А в його компанії всі й досі були впевнені, що він все ще заручений з тією українкою, яку зустрів на відпочинку кілька років тому. Ніхто не ставив ніяких уточнюючих питань заради своєї цікавості чи то заради свіжої теми для обговорення у компанії. Я думаю, багато хто зі мною погодиться, як наприклад в Україні, це було святе діло допитати людину про усі подробиці, навіть якщо ти не дуже тісно з нею спілкуєшся. А ти собі тоді думай, з якою цілю та людина цікавиться. Чи то дійсно порадіти за тебе або поспівчувати, чи шукає нову тему для обговорення на найближчому для неї застіллі. Бо застілля без свіжих пліток то дарма проведений був час у селі. Ти обов'язково дізнаєшся щось нове, що трапилося або повинен поділитися свіжими новинами-плітками, щоб їх передали далі.

      Чим більше Кріс спілкувався з канадками або чув про досвід відносин з ними від знайомих та колег, коли ті жалілися, тим більше йому хотілося бути зі своєю українкою Аріною. Він вже встиг поспілкуватися з багатьма дівчатами, щоб зробити для себе певні висновки в тому, що ця нація має інші цінності і вихована по іншому. На відміну від канадських дівчат, що вимагають будинки біля озера чи просто більші новіші будівлі....машини останніх років випуску... українки дбають про родину; готові працювати на рівні чоловіків для родини і досягненню спільної сімейної цілі та ще при всьому цьому виглядають на багато краще: стрункі, нафарбовані, гарно вдягнені.

       Він би дуже хотів зустрітися з нею у рідному місті та бігати на побачення як хлопчисько, а не долати щоденний багатогодинний бар'єр лише для спілкування. Але чого тільки варте було для нього з ранку..

              - Доброго ранку, мій любий друже! Чи добре тобі спалося? - від таких повідомлень ще в ліжку завжди ставало радісно на душі.

              - Доброго дня, моя дорога Арінка! Як пройшов твій день? Сподіваюся добре?

             - Як завжди у мій вихідний, плюс збори у ділову відпустку до Києва завтра на два дні.

              - А чому завтра? Це ж неділя. Чому у вихідний?

            - Тому що мені їхати далеко. Спочатку з мого села до міста автобусом. Потім знову автобусом усю ніч, бо на потяг не було квитків. А навчання починається у понеділок з ранку.

             - А не простіше використати літак? Всього година і ти на місці. Чи ваш банк на стільки бідний?

              - Я б сказала жадібний!

              - Дивно. Тобі хоч квитки виплатять?

              - Звісно! Я б ніколи не погодилася їхати за свої власні кошти.

        Майже так проходили усі наші щоденні бесіди. Обговорення буденного життя. Але останнім часом ми обоє були зворушені темою нашої майбутньої зустрічі. Кожен щось обдумував своє, намагався робити плани на цей час...

              - Як довго ти плануєш бути в Україні на весні коли приїдеш? Тиждень? Два? Місяць? Якщо не втечеш в перший же день нашого знайомства у реальному світі.

             - Ми обговоримо це ближче до нашої зустрічі. Залежить від того на скільки тебе зможуть відпустити з роботи. Але я б хотів мінімум днів 8-12.

              - Я не можу лишити роботу максимум на 14 днів раз на пів року.

            - Прекрасно! Я теж не зможу довше, бо маю дві роботи і з кожною потрібно домовлятися окремо.

              - Може ти мені не сподобаєшся і доведеться повернутися в перший же день, - жартувала я.

          - Смішна ти така. Я все ще можу залишитися у місті та дослідити його. Та сумніваюся, що подібне з нами станеться.

             - І то вірно. Чого відпустці пропадати. А раптом зустрінеш дівчину своєї мрії там. Я жартую.

             - А як ми оселимося? Одна квартира чи дві? Одна квартира і дві кімнати чи готель?

               - Дві квартири на різних куточках міста! Бо я знаю себе, тому переживаю за тебе! - додала кілька смішних смайликів і відправила, а потім відразу ж дописала, - Готелі дорогі для такого терміну, краще квартиру але з двома кімнатами. Який тоді сенс нашої зустрічі, щоб жити в окремих будівлях та знову вести переписки? Ми обмежені в часі для романтики та слідуванню правил.