Глава 6

       Після такого змістовного знайомства на вихідних ми не зупинилися. Продовжили наше спілкування далі. Тепер ми писали один одному двічі на день. Кожного ранку та вечора. Намагалися дізнатися якомога більше про один одного і раділи коли знаходили щось спільного, а таких моментів було не мало. В основному наш діалог складався з того як пройшов наш день на роботі чи вихідному, що за страви були цього дня, наш настрій, а також кожного разу обговорювали якісь для нас обох теми чи інтереси, що виникали під час дискусії. На порядку денному були теми про сім'ю, друзів, фільми, страхи, колег і роботу, погоду, книжки, кухню, домашніх тварин... Нам ніколи не було нудно у переписці. Весь час знаходилися цікаві теми та гумор. Було близько місяця після нашого першого знайомства, а виникало таке почуття наче ми знайомі вже дуже давно, як давні друзі, які просто не спілкувалися дуже довгий час і в нас накопичилося багато тем для обговорення. Ми не йшли спати доки не отримаємо повідомлення "Солодких снів", а як хтось прокидався то обов'язково бажали "Доброго ранку". І дуже нервували коли це повідомлення надходило з затримкою.

         - Доброго ранку моя красуня! - починав він коли прокидався, - Як пройшов твій день сьогодні?

         - Нарешті я закінчила навчання та здала усі тести. А ще в цьому місяці отримаю додаткові бонуси до платні за виконані плани по роботі.

         - Я пишаюся тобою. Молодець. Краса і розум. Абсолютно все включено.

         - Дякую, мені самій приємно коли в мене щось виходить. А ще це ж додаткові гроші, які ніколи не будуть зайвими.

         - До сих пір не можу зрозуміти, чому твій колишній так вчинив з тобою. Як можна зраджувати таку гарну та розумну жінку. Чим більше я з тобою спілкуюся тим більше розумію яка ти чудова і з тобою у відносинах весело та цікаво.

         - Кожному своє. Як я казала вже у кожного свої цінності і вподобання. Це вже в минулому і те що трапилося вже не виправити. Зате подібне у житті нас вчить багато чому. А ти був одружений?

         - Ні, офіційно не одружувався але був у довгих відносинах з однією дівчиною і навіть жили разом сім років. Та це було ще сім чи шість років тому.

         - А чому ви розбіглися? Що трапилося?

         - Вона мене зрадила з іншим хлопцем. Це було під час однієї її поїздки з подругою на відпочинок у Мексику.

         - О, то ми добре розуміємо один одного у цій спільній біді. А ще яке цікве співпадіння, я теж була зі своїм колишнім загалом сім років, і час коли ми звільнилися від них в нас теж співпадає. А вона теж була українка?

         - Вона була удочерена українськими батьками. Її походження я не знаю.

         - Тобі подобаються тільки українки? Чому з канадками не хочеш одружитися.

         - Бо вони мені не подобаються. Ви українки гарніші, доглядаєте за собою, вдягаєтеся по іншому, мислите по іншому...

         - А канадські не такі?

         - Більшість з них ні. Вони сидять вдома, не хочуть працювати, не слідкують за зовнішнім виглядом та вагою. Мають багато татуювань на тілі, зелене чи синє волосся. Деякі взагалі не хочуть сім'ї та дітей і живуть лише для себе.

         - Зрозуміло. Дякую за відвертість. А тобі не подобаються татуювання? Доречі, ти їх маєш?

         - В мене не має татуювань на тілі. Проти них нічого не маю коли ними не зловживають. А в тебе є?

         - Ну, маю одну.

         - Де?

         - Десь на моєму тілі є одна майже не помітна. Може покажу якось.

         - Ти мене заінтригувала. Мені тепер цікаво. Зараз же передивлюся твої усі фото, що ти мені надіслала.

         - Успіхів!

         - Я нічого не знайшов навіть на фото у бікіні з пляжу. Де ти її ховаєш?

         - Чого ховаю? Просто вона не на видному місці, бо я не хотіла щоб її робити на видному місці от і все.

         - Зрозуміло. Ми ще повернемося до цієї теми одного разу. Серед усіх інших фото твоїх, мені подобається твій підхід до свят, ти все плануєш та декоруєш. Коли ти будеш тут нам потрібно буде купити багато чого, бо в мене немає нічого.

         - Мені це подобається. Наше будні і так сірі та одноманітні, тому я намагаюся хоч якось його прикрасити. В більшості роблю усе сама, бо в нас мало що є, а що і є в наявності то дуже дорого.

         - Ти мені подобаєшся. Така цікава та розсудлива жінка. Може ти ще й спортом займаєшся?

         - А як же ш. Займаюся. Фігурним лежанням, то одну ногу з під ковдри витягну з ранку то іншу.... Я жартую. Ні звісно, це не моє.

         - О, треба теж спробувати, мені подобається твій вид спорту. Може ми спробуємо це робити разом.

         - Ні, це більше дівчачий спорт. Для вас хлопців потрібно щось серйозніше та важче — лежати на дивані та дивитися телевізор.

         - Звучить не погано.

         - А ви притримуєтесь якихось традицій українських у сім'ї?

         - Ні. Тільки кілька страв готуємо на сімейні свята і це все. Доречі, а ти навчилася готувати вареники?

         - Ні.

         - Чому? Я повинен доповісти про це моїй мамі. Це перше шо вона в мене спитала про тебе, чи вмієш ти робити вареники.

         - Не вимагай мене червоніти.

         - Тобі потрібно навчитися робити вареники. Завтра ж і починай тренуватися у своєї мами, з ранку о 5 годині.

         - Так і зроблю. А ти знаєш що таке вишиванка?

         - Звісно знаю.

         - Ти її маєш?

         - Ні.

         - Як в тебе немає вишиванки?

         - Тут немає такого одягу. І я не бачив, щоб хтось взагалі її вдягав.

         - Та не переживай, я також її не маю.

         - Ну ти й приколістка. Я на хвилину відчув себе винним, що не маю її.

         - Чим будеш займатися на вихідних?

          - Після роботи перепочину трохи, як завжди, щось приготую поїсти з запасом на кілька днів також. Потім прогуляюсь з собаками, якщо погода буде гарна а ввечері може фільм якийсь подивлюся.