Глава 4

       Ранок для мене почався як завжди за останні кілька місяців. Підйом за будильником, збори на роботу та кава зі сніданком, яку вже встигли приготувати батьки, що прокидалися трохи раніше мене. Ні, я не була ледащою. Я просто була щасливою від того, що досі мала їх живих та здорових і вони дозволяли мені бути іноді їхньою маленькою дівчинкою. Після сніданку я збирала собі щось на обід, а у шкільний період готувала щось і для сина на перекус. У дощову чи вітряну погоду, нас завжди відвозив машиною мій батько. Моя робота була по дорозі до школи. Так само і з роботи забирав обов'язково коли йшов дощ. Але сьогодні була дуже чудова літня погода. Тому я увімкнула музику на телефоні, вдягла навушники та вирушила на улюблену роботу, де біля дверей вже чекали клієнти банку.

       Після поживного обіду, ми завжди мали ще кілька часу, тому я знову вирішила зазирнути на сайт між нашими розмовами. Серед оповіщень про вподобані мої фото, було оповіщення про повідомлення. Я відразу ж почала з цього. Це куди цікавіше, коли тобі хтось пише, а ніж просто “відмітився” на твоїй сторінці як “відвідувач” чи “оглядач”.

      Не дивлячись, хто автор цього повідомлення я відкрила його, щоб прочитати. Я так завжди роблю. Мене не зовсім цікавить зовнішність в людях, а чіпляє чим саме наповнена людина і чи буде мені цікаво з нею спілкуватися у подальшому. Це видно відразу як вона веде діалог, з перших строк. Уж в цьому в мене був достатній досвід.

Замість стандартних речень:

        - Привіт! Як справи?

         - Твої фото гарні!

Або: - Що саме ти тут шукаєш?”

       Чи іноді навіть шаблонні запитання відразу з першого повідомленні про “кількість шлюбів, кількість дітей, зріст, розмір ноги, розмір грудей....” - це повідомлення було досить довгим. Я швидко пробіглася по ньому очами у пошуку знайомих слів для перекладу, щоб зрозуміти у чому суть змісту. Обмежена часом на роботі для подібних занять, я вирішила уважніше з концентруватися на цьому довгому тексті вдома. А ще дуже кортіло дізнатися про автора цього “твору”.

       Після своєї праці та всіх хатніх справ, як завжди, лежала у своєму ліжку. Адже тут я проводила більшість свого часу поза роботою, сім'ї та всіх своїх справ. Дивилася фільми та серіали, читала книжки та проходила курси навчання, спілкувалася з друзями у соціальних мережах, почала писати книжки, розробляла та втілювала життя свої божевільні ідеї..... загалом усе, що стосувалося мого особистого життя. Звісно, разом зі своїми улюбленими котами поруч. Бо я їх просто обожнюю.

       Тож, коли настав мій особистий час у моєму особистому просторі, познайомитися ближче з моїм новим дописувачем, вдалася до послуг перекладача, щоб зрозуміти всю точність перекладу та не втратити жодної деталі, щоб не було непорозумінь у подальшому діалозі. Я швидко скопіювала повідомлення та перейшла до перекладеного вже тексту:

“Привіт гарна дівчина!

Побачив твої фото і ти мені

дуже сподобалася,

тому вирішив тобі написати

і запропонувати спілкування і дружбу.

Або в подальшому навіть і більше,

бо я маю серйозні наміри і шукаю собі дівчину.

Але хочу наголосити,

що я тут не для розваг.

Я не шукаю і не пропоную

нічого легковажного чи тимчасового.

А також не потерплю ніякої брехні

і хочу бути чесним.

Тому якщо ти не поділяєш

моїх думок чи шукаєш тут щось інше —

то просто проігноруй це повідомлення

і не відповідай мені,

щоб не марнувати час один одного.

Не розціни моє повідомлення грубим

але я хочу бути відвертим

та чесним від самого початку.

Тому сподіваюся, що ми порозуміємося

та знайдемо спільну мову,

бо я вірю в те, що ти не тільки гарна,

а ще й дуже цікава і ми зможемо

знайти спільну мову.”

       Такий підхід мені дуже сподобався. Коли людина нічого від тебе не очікує, не тисне на тебе, не сипле кучу запитань з самого початку діалогу, - а чітко дала зрозуміти свої наміри, при тому наміри досить серйозні, запропонувала спілкування та дружбу і на перед вибачився, що потурбував. Наголосив, що він тут не для розваги і кілька разів відмітив у тексті, що не терпить брехні. Мене зачепило відразу це, бо я також поважаю відвертість у всьому. Не важливо це кохання чи просто дружні відносини, чи навіть відносини з колегами. І так само терпіти не можу брехні.

            - Гарний початок, - подумала я, - Вже можна зачепитися за щось та продовжити.

      Настав час перейти до анкети та подивитися, що про себе пише автор повідомлення. Відкривши профіль я побачила на фото свою “вподобайку”, - О! Так я вже тут відмітилася!? - і я пригадала це фото, коли переглядала “топ” запропонованих мені профілів.

       На фото був вродливий, як на мій смак, чоловік на вигляд 30-35 років з гарною посмішкою, з поголеною головою, дуже мускулястий. Хоч і сидів на фото але було зрозуміло, що має високий зріст. А ще мене привабив його колір шкіри - молочний шоколад. Він не був схожий на європейців але і не відносився до афроамериканців чи інших представників темного кольору шкіри як кубинці, мексиканці, індійці... Скоріше суміш батьків від європейців або американців та афроамериканців. Тобто мулат. Як би там не було та мені таке завжди подобалося. Не сказати, що в мене були якісь чіткі установки щодо типу зовнішності до чоловіків бо в моєму житті були різні типи. Як я вже наголошувала раніше — головне щоб душа була гарною, цікава людина та відносилася з повагою та любов'ю. Але мою увагу завжди привертали кремезні та засмаглі чоловіки, а вихідці з Африки — це взагалі була моя любов.