Розділ 59

- Ти сьогодні дуже добрий, зайчику, - промовляє Марат і розумію, що наразі настане чергова порцію матюків з вуст Артура, як чоловік завершує виклик та простягає мені мобільний. - Твій зайчик не проти того, що ми з тобою пробіжимося по галявинці.

- Справді? - Я щось в це не надто вірю, але і бажання набирати до нареченого та перевіряти як такого теж немає. Артур очевидно чимось зайнятий і, скоріш за все, справи йдуть так собі, оскільки навіть через динамік телефону я зрозуміла, що коханий не в гуморі. Не надто хочеться стати зливною ямою для бруду, який може обрушитися на мою голову. Тим паче Артур і так затримався, пожертвувавши своїм робочим часом, очікуючи на нас з Рітою.

- Теж мені не віриш? - Буквально двадцять секунд тому Марат перебував в чудовому настрої, відпрошуючись у свого братика на променад зі мною, зараз же цей настрій канув у прірву.

- Та ні, просто...

- Не віриш, і маєш на це право. Ось і мій братик не вірить, завчасно перестрахувавшись, щоб я не накоїв якихось дурниць.

- Ти за що? - Наречений був впевнений в тому, що його родич не зійдеться з Рітою? Це має на увазі Марат?

- Якщо не віриш мені, то можеш спитати у мужика на вулиці, якого Артур приставив слідкувати за мною. Номера його машини "а406787". Марку машини називати, чи ти не сильно в цьому розумієшся?

- Не треба, - сумніваюся, що Марат просто так назвав цей номер. А ще більше починаю сумніватися в іншому. - Виходить, він і мені не довіряє...

- Ти за Артура? - Я лиш киваю у відповідь. Так, звичайно, за нього, за кого ж ще. Якщо це правда, що наречений приставив свою людину дивитися за братом, то в нього немає довіри до мене? Чи навіщо цей чоловік на "а406786"? - Думаю, довіряє, просто не вірить в те, що ти зможеш впоратися з мужиком. Все ж ти дівчинка, а я психічно не стабільний мужик. Він робить правильно, коли перестраховується. Братик і справді тебе кохає.

- Коли кохають, то довіряють, - чи після випадку з Лерою довіра Артура до мене підірвана? А якщо я повідомлю йому стосовно Ріти й проваленої мною місії, то взагалі торба?

- Довіряють, але на всякий випадок краще і перевіряти, - задумливо промовив Марат, а його погляд ніби був сфокусований на мені, а насправді жив десь своїм життям. Відсторонений.

- Що ти маєш на увазі? - Чоловік про щось наразі думає, можливо, думками повернувся у минуле і це моя змога дізнатися хоча б щось про його життя. Яке як темний ліс виглядає. Якщо у Ріти не вийшло, то може я зможу?

- Я був одружений, Емілі, - я очікувала почути дещо цікаве, але щоб настільки потужний улов був... Я вийшла на рибалку на хиткому човні, бо відчуваю, як він починається прогинатися під вагою цієї чималої рибини. - Але про це вже давай під час прогулянки.

Сподіваюся, по мені не було помітно, як я поспішно почала збиратися на вихід. Ще буквально пару хвилин тому я не знала, як правильно відмовити Марату в його бажанні разом пройтися, як вже зараз ледве не корила себе за те, що самотужки не запропонувала дану ідею.

- Двоє дітей? У двадцять один рік? - Я не змогла приховати свого здивування, тож коли чоловік озвучив інформацію стосовно своєї колишньої дружини, емоційно вигукнула ці запитання. Дійсно була ошелешена почутим.

- І діти від двох різних чоловіків, - якщо я тонула, тонула разом зі своїм уловом, то зараз Марат добивав мене веслом зверху, - це все мало б мене збентежити. Та не збентежило.

- Так а чому ви розійшлися, якщо ти її так сильно кохав? - Відкинемо той факт, що я шокована станом авантюризму чоловіка, який взяв собі за дружину дівчину, яка у двадцять один мала двох дітей. Від різних мужиків. Це ж ще й умудритися потрібно. Далеко не кожна так зможе.

- Я не дарма тобі сказав щодо того, що навіть коли кохають, то перевіряють. Це з часом до мене прийшло, а на той момент я був наївним ідіотом, сліпо вірячи в щире кохання.

- Ти хочеш сказати...

- Аліса мені зрадила. Так, саме це я хочу сказати.

- Це..., - я і слів підібрати не можу. Пристойних так точно наразі немає в моїй коробочці, яка називається голівонькою.

- Це боляче, Емілі. Дуже боляче. Поки я перебував з нашими дітьми, вона поїхала до другого в ліжко, мені повідомивши, що їде до подруги.

Це більше притаманне чоловікам. Вони куди більш схильні до зради. А якщо взяти ще й таку ситуацію, коли Марат прийняв двох по факту чужих дітей, хоч він навіть і зараз називає їх "нашими", то куди б було логічніше, що та Аліса буде за нього триматися всім чим можна, а тут... Дівка вирішила не зупинятися на досягнутому, напевно, цілила на звання "багатодітна мати".

- З того моменту і почалася моя ігрова залежність. Ми з нею розійшлися. Кохана людина зникла з мого життя, навіть по факту відразу три улюблені людини випарувалися з мого існування, оскільки я за той рік прикипів душею до дітей, і всередині утворилася пустка. Яку я намагався заповнити іграми. Заповнив. Так заповнив, що тепер відпрошуюся у свого брата погуляти, ніби маленький хлопчик у свого татка, а попереду лікування, де якийсь незнайомий чоловік буде вважати мене психічно хворим і ставлення буде теж відповідне. І на все це я сам заслужив. Тому, Емілі, запам'ятай - кохай, але перевіряй. Щастя любить тишу, але і в тихій гавані чорти водяться...