Розділ 58

- Емі, але ж не ти, - заходиться в сміху Марат, та так голосно, що увага присутніх знову зосереджується на цьому столику, а я очуняла від ступору після признання чоловіка, - я, звичайно, можу викликати братика на дуель та позмагатися за тебе, але обійдемося без крайнощів та без жертв. У світі є й інші дівчата, крім тебе.

- Та ні, ні, я нічого такого...

- Ага, нічого такого, а почервоніла так, начебто я вже тебе роздягаю та домагаюся. Прямо тут, на очах цих бідолах.

Так, я почервоніла, не можу на себе поглянути збоку, але мені це й не потрібно робити, щоб усвідомити, що кров прилила до обличчя. Та навіщо говорити такі речі й ще більше мене кидати в цей кип'яток емоцій?

- Коли я говорив, що мені подобаються такі дівчата, як ти, то мав на увазі, що люблю скромних, адекватних, котрі не готові заплигнути на мій буй при першій же вдалій можливості. Хоча що я тобі розповідаю, думаю, ти й так це помічала раніше за своєю подругою, натуру, так сказати, не сховати.

- Тоді вибачай, що не вгодила, - ну, а що я ще скажу? Не буду ж я бігти за Ріткою, перевиховувати її, вчити поводитися з чоловіками, і заново влаштовувати ці побачення. Марат в дечому має рацію, подруга не з боязкого десятка, бачить ціль та не бачить перешкод. Просто не всі це сприймають. Не всім до вподоби така наполегливість.

- Спробували, не вийшло, то давай хоча б поїмо. Якщо не сексуальні потреби задовольнимо, то хоч про шлунок подбаємо.

Він і при Рітці кидався такими відвертими фразочками? Чи такий джекпот тільки я зірвала? Оскільки відштовхуючись від таких розмов, то моя подруга ідеальний кандидат для Марата. В цього теж одне на розумі. Ідеальна пара. Тоді чому не зрослося? Де виникла осічка?

- А що в тебе далі по планах? - Запитав Марат, коли кинув серветку на тарілку, що явно означало - з трапезою закінчено. Як виявилося, чоловік встиг зробити замовлення ще до скандалу з Рітою, тому ми прийшли до висновку, що варто хоча б поїсти, якщо з побаченням не зрослося та і до того ж кухар вже приготував наші страви. Я була після навчання, голодна, тож прийнялася розпилювати на шматочки свій стейк та відправляти до рота, заглушаючи біль стосовно того, що за два дні мінус дві подруги. По факту найближчі подруги. Ближче них тільки Артур з мамою. Сподіваюся, що хоч їх не зачепить ця чорна смуга. Хоч вони залишаться поряд зі мною.

- Та ніби нічого такого грандіозного, - попереду весілля, тож все якось крутилося навколо організації до цього свята. Та правда з основним було завершено. І сукню я мала на урочистість, і запрошення всім відправлено, заклад і меню теж підібрано. Залишилися дрібниця, незначні деталі, але я вже перенесла їх на потім, коли брат Артура мав покинути нашу квартиру.

- Як ти ставишся до того, щоб пройтися прогулятися?

- Тримай, - дістаю мобільний зі своєї сумочки та вручаю його Марату, перед цим натиснувши потрібний номер на гаджеті, - дзвони Артуру. Питай в нього дозволу.

- Дозволу? - Здивовано підіймає брову чоловік, ніби його цей жарт ні чорта не влаштовує і я зараз відгребу за ці слова.

- Марат, я скажу тобі як є на самому ділі, - дещо страшно, як він відреагує, як сприйме мою правду, але я хочу бути чесна з ним, а в першу чергу сама з собою, - я ручаюся за тебе. Це була моя ідея познайомити тебе з Рітою. Артур відразу сказав, що з цього нічого не вийде. Нічого не спрацює. І, як ми бачимо, так воно і вийшло. Я не хочу вдруге підставлятися, якщо Артур буде проти нашої з тобою прогулянки.

- Але якщо що, то ти не проти? Не страшно прогулятися з залежним ігроманом?

- Ми ж не по казино підемо гуляти, вірно? Тоді ні, не страшно, - а в голові вже зіставляю план, якими вуличками ми можемо піти, щоб там навіть бабок з лотерейками не було, не кажучи вже про вивіски гральних клубів.

- Привіт, - Марат переконаний в тому, що все завершиться його перемогою, зараз посмішка переможця сяє на обличчі чоловіка. Хоча я б на його місці не була так впевнена, Артуру навряд чи буде до вподоби така затія з прогулянкою, він і ідею зі знайомством свого брата з Рітою зі скрипом прийняв, - зайчик, ти що мене не впізнав? Це я, твоя солодка булочка Емілі.

Ого, оце так ультразвук лунає з динаміка мого мобільного, вкотре люди повертаються в наш бік та хочуть дізнатися, у кого там такий тембр. А цей мій коханий випробовує вуха Марата на витривалість. Скоріш за все, наша прогулянка завершиться в міській лікарні, де чоловіку поставлять слуховий апарат, настільки голосно горланить мій наречений.

- Гаразд, зайчик, я так зрозумів, що ти не в гуморі, - тонко-тонко, тріщить, але Марат не боїться, ступає на цей крихкий лід, далі провокує Артура, - я ненадовго тебе відверну від справ, зайчику. Чи можна запозичити твою наречену на годинку - другу?

А зараз вже я готова розкрити рота на максимум та засипати чоловіка прокльонами. Що значить запозичити? Я йому що якась річ, чи що? Молоток чи плоскогубці, щоб зайняти й через певний час віддати?

- Ти якийсь злий сьогодні, - вже куди серйозніше промовляє після того, як отримав чималу порцію матюків від брата, більшу частину яких і я почула, вуха тут же трубочкою скрутилися від цих лайливих слів. Можна їх пудрою посипати, кремом начинити й продавати як солодкі делікатеси. - Хочу прогулятися, подихати свіжим повітрям. А то в тій божевільні, куди ти мене запхнув, можна було вийти на п'ять хвилин у двір, і то ті ланцюгові пси ходили крок в крок, начебто я не ігроман, а серійний вбивця.

"І ти хочеш сказати, що в них не було ні найменших причин так поводитися з тобою?" - крутиться у мене в голові, але стримуюся, не влізаю в цей діалог братів. Наречений і без мене прекрасно присаджує нахабність свого родича.

- Ага, недовго, максимум годинку, - згідно киває Марат головою й задоволено мені посміхається. Явно результат цієї бесіди йому подобається.

Артур дозволив? Цікаво... Невже не всю довіру втратив до родича?

- А що таке, ти сумніваєшся у своїй нареченій, майбутній дружині?