Розділ 56

... якщо Рітка дістане для мене потрібну інформацію. Навіть не напряму, не детально, але хоча б щось, за що можна буде зачепитися. А я впевнена практично на сто відсотків, що таке є, щось та й має бути.

- Ну і де ви лазите? - Варто тільки зайти в ресторан, де на нас з подругою мають очікувати Артур з Маратом, так відразу мій коханий підривається з-за столика й вже через пару секунд опиняється біля нас, ставлячи питання злим тоном. Чоловік явно не в дусі й ми з дівчиною втрапили не в той час та не в те місце. Хоч і їхали саме сюди й саме на цей час.

- Вибач, любий, нас викладач затримав, а потім ще й на таксі довго довелося очікувати, - хоча насправді ми з Рітою затрималися буквально на якихось хвилин п'ять, ну, від сили десять. Не критичне запізнення.

- Скажеш номер машини того таксиста, я вставлю йому пропелер в одне місце! - Та не критичне воно для нас з подругою, Артуру схоже навпаки, навіть дуже критична ця затримка. - Пішли відійдемо.

Наречений повністю ігнорує присутність моєї подруги буквально в десятках сантиметрів від себе. Спочатку він навіть не подав знаку на Рітине "привіт", а тепер ще й нахабно демонструє, що дівчині не слід пхати свої вуха в наші з ним розмови.

- Секундочку, я скоро повернуся, - та я то так гидко вчинити не можу. Я в курсі того, що Артур вважає практично всіх моїх подруг недалекими та такими, з якими не слід підтримувати дружбу, тому таке й ставлення до них. Але в цьому плані я не на одній хвилі з коханим. Нехай він з Лерою мав рацію, що вона підла людина й не принесе мені нічого хорошого, але Ріта то чим вже не вгодила? В неї ж не знаходили ніякі заборонені таблетки в сумочці, та й дівчина не підбиває мене на всяку дурню, як то робить Лерка. Точніше певно сказати - робила. Тепер вже я стану скромною та тихою дівчинкою.

- Не поспішайте, - хоча... дивлюся на подругу, а та щось і не сильно зважає на таку неприємну поведінку Артура, її зацікавив інший персонаж. З таким же прізвищем та схожою зовнішністю, як і в мого нареченого, - я, так сказати, зроблю розвідку боєм.

- Тільки акуратно там, гаразд? - Нагадую Ріті про домовленість в таксі, - не налякай людину своїми вподобаннями пікантного характеру.

- Так точно, - дівчина вирівнюється, ледве честь мені не віддає, а після нахиляється, шепче на вухо, щоб певно Артур не почув, котрий відійшов віддалік й очікує на моє прибуття, - а ти мала рацію, Емі, тут ще той красунчик. Ти мені добряче вгодила, аміго!

Ну, все, штори заїхали за роли в подруги і я вже сильно сумніваюся в тому, що вона притримається моєї поради. Скоріш за все, Ріта застосує свою манеру знайомитися і вже через десять хвилин вони вдвох з Маратом відправляться в невідомому напрямку. Але з відомою ціллю.

- З цього дятла очей не спускати, - як тільки подруга щаслива поскакала за столик до Марата, я підійшла до його брата, щоб, як виявилося, послухати настанови, - ти все це затіяла, Емілі, тобі за все це й відповідати. Зрозуміла?

- Так, зрозуміла, - я ніби наразі перебувала не навпроти свого нареченого, свого майбутнього чоловіка, а перед керівником, який взяв мене таку нещасну з вулиці, відмив та відчистив і тепер давав неймовірний шанс пробитися в нормальне життя. Але ризики того, що я могла наробити дурниць, були доволі чималі, саме тому він вичитував мене та повідомляв зі всією строгістю та серйозністю, що це мій єдиний шанс.

- Якщо що, то дзвони, я не можу тут залишатися та бути ініціатором створення ще однієї ячейки суспільства, - Артур вважав цю затію дурнею і навіть не приховував того, що скептично до неї відноситься, - все, я поїхав у справах.

Короткий, холодний поцілунок і наречений виходить з ресторану, а я розумію, що якщо нічого не вигорить, то в нього буде ще один привід насварити мене за такі ініціативи.

Та правда Артур не знає мою Рітку, не в курсі того, як моя мала може кігтями, зубами та всім чим завгодно чіплятися за можливість та видавлювати з неї по-максимуму. Саме тому роблю ставку на свою подругу в цій схватці з Артуром, де на стороні мого нареченого його брат, і сідаю за столик. Звичайно, не за той, за яким знаходиться ця солодка парочка, яка вже про щось мило воркоче, а віддалік. На достатній відстані, щоб не чути того, про що вони говорять, але вибираю той столик, який знаходиться найближче до виходу з закладу. Хтозна-що може встрілити Марату, потрібно бути до всього готовою, а оскільки коханий практично прямо сказав, що я ручаюся за нього головою, то й поготів.

- Доброго дня, ось ваше меню, - тут же підлітає офіціантка й кладе переді мною книжечку з переліком смаколиків їхнього ресторану.

- Доброго дня, - думаю, в мене є як мінімум хвилин тридцять, тож вирішую поєднати корисне з приємним, і подругу прилаштувати в добрі руки, і свій животик порадувати чимось смачненьким, - можна, будь ласка, стейк з телятини, яблучний фреш та щось з солодкого. На Ваш смак. Дякую.

- Добре, - напевно, ще ніхто так швидко не робив замовлення в цієї дівчинки, адже вона дещо шокована забирає назад меню, яке вона поклала буквально тридцять секунд тому, і відкриває вид на Ріту з Маратом, відправляючись на кухню передати шеф-кухарю мою кулінарні побажання.

Я не хотіла бентежити їх своєю надмірною увагою, думала тільки час від часу кидати погляди в їхній бік, але ця моя тактика горить синім полум'ям. Певно таким самим синім, на якому скоро будуть смажити мій стейк. І не факт, що я встигну його відвідати, оскільки бачу, як обличчя подруги спочатку червоніє, а після... Ріта взагалі починає плакати.

Це ж від щастя, так? Марат довго не тягнув і відразу зробив пропозицію моїй подрузі? А та тепер заливається від щастя сльозами?