Розділ 29

- Це... як? - Я не могла второпати. Можливо, Артур все зрозумів, тому просто продовжував вбивати Рината одним тільки поглядом. А я ось ні чорта не розумію й навіть здогадатися не можу. Як це у вигляді розстрочки? Лера що, якийсь товар на прилавку вітрин? Якась річ, котру можна передати з рук в руки й користуватися нею, як то заманеться? Що це за чортівня?

- Я мав віддати гроші, але оскільки у мене їх немає, то...

- Ідіот! - Артур не витримав та перервав цього по факту ідіота. - Ми це вже чули! Я думаю Емілі питає стосовно того, як це так можна віддати людину в плату за борг. Я ж правильно розумію, кохана?

- Так, - згідно киваю нареченому і вкотре переконуюся в тому, що я знайшла правильну людину задля життя разом. Чоловік розуміє мене без зайвих слів. На відміну від тутешніх дурнів. - Лера жива людина, твоя сестра. Як можна розраховуватися нею за те, що ти не віддав цьому Тиграну?

- Таміру, - тут же поправляє цей бевзь.

- Та плювати! Хоч Ренану! Начхати! - Якщо раніше я перебувала в шоку й літала далеко-далеко, то от зараз цілком і повністю знаходилася в цьому світі й безмежно зла була на цього недоумка, який ховав свій погляд від того, що він натворив. Варто було ще сильнішого ляпаса зарядити по цій пиці. Ринат явно на це заслужив.

- Тамір запропонував відтермінувати віддачу боргу в обмін на те, що я познайомлю його з Лерою поближче. Типу вона його зацікавила як дівчина й він би хотів спробувати з нею відносин.

- І? - Щось тут не те... Щось не в'яжеться. І не тільки я так вважала, оскільки це "і" з вуст Артура пролунало як попередження стосовно того, що Ринат скоро дограється й отримає по печінці. Я ледве стримувалася, щоб не кинутися на цього придурка, що вже говорити про мого нареченого, який не надто любив мою подругу, а її брата взагалі ненавидів. Хоч і знайомий з ним був всього нічого.

- Я йому відмовив, оскільки знав, що Тамір щось приховує. Можливо, спочатку б він і спробував познайомитися з Лерою ближче, задарувати подарунками й показати свою зацікавленість у ній. І якби Лера піддалася на його чари, вирішила пов'язати з ним долю... Тоді б він забрав її до себе в країну й змусив танцювати.

- Танцювати? - Що, чорт забирай? Цей Тамір тримає танцювальний гурток якийсь чи що? Та і Лерка не особливий мастак в танцях. Дупою покрутити може, звабити когось танцями взагалі не проблема, але щоб... - Цей твій партнер хотів, щоб Лера танцювала в його колективі, чи що?

- Не зовсім... Та і професійно танцювати там і не надто потрібно... Це танці в закритому просторі, сам на сам з клієнтом...

- З клієнтом? - Промовила я вголос, натомість в голові почала формуватися цілісна картинка того, що це були за танці та про яких клієнтів торочив Ринат.

- Так, секс за гроші. Тамір би заробив на Лері більше, ніж я йому повинен, а потім би викинув, як щось безглузде, коли б вона перестала приносити пристойні бабки. Саме тому я відмовив йому, а він вирішив помститися таким чином...

- Відмовив, - саркастично виголосив Артур, дивлячись на Рината, як на лайно на підошві, - прямо брат року. Придурок нещасний. Ти хоч...

Наречений не встиг видати все те, що він думав стосовно цього придурка, адже йому хтось набрав на мобільний, тож Артур відійшов та прийняв виклик.

- Емілі! - Варто було нареченому відійти в сторону, як Ринат підірвався з крісла, та так різко, що я ледве не впала на п'яту точку, відсахнувшись назад, - твій чоловік зможе допомогти Лері? Адже так? Ви не кинете нас? Ти можеш його попросити допомогти? Будь ласка... Я тебе дуже прошу.

- Відійшов! - Ринат хотів мене схопити за руку, певно таким чином не дати мені йому відмовити, але не встиг втілити задумане в реальність, оскільки пролунало гарчання на весь коридор, а після перед собою я побачила спину Артура, а брат Лери відповідно розлючене обличчя мого нареченого, - отже, так, покидьок! Ти шукаєш бабки! Де хочеш шукаєш! Хочеш продай нирку. Хочеш піди працюй в бордель. Але щоб через два дні вся сума була у тебе на руках, щоб віддати тому твоєму ідіоту партнеру. Ти втямив?

- Але...

- Ти не почув мене? - Ринату різко довелося знову присісти на стільчик, оскільки Артур насунувся на нього, і хоч я наразі не бачила його обличчя, але впевнена, що ідіот не побачив там нічого оптимістичного, - якщо не дістанеш цього бабла, то я влаштую тобі танці на колінах якогось старого пердуна до кінця твого нікчемного життя. Усік?

Брат Лерки тільки кивнув, і я зрозуміла чому він так зблід, оскільки наступної секунди Артур розвернувся до мене і моє тіло пробрав тремор з голови до ніг. Обличчя нареченого набуло страшнючої гримаси. Я ще ніколи не бачила нареченого настільки розлюченим.

- Пішли, - а ще страшніше стало через секунду, коли Артур вхопив мене за руку та кудись потягнув. Явно на вихід з цього відділку, але ось саме куди...

- Ти ж допоможеш Лері? Так, коханий? - Мені було страшно зачіпати його в такому стані. Боязко знову шарпати цю тему. Але ще більш страшно мені було за подругу і за її майбутнє. Якщо на її шляху трапився брат придурок, а ще гірше той Тамір, який так підставив дівчину... Тоді нічого хорошого Леру не очікує.

- Допоможу, - попри гнів, який окутав мого нареченого, він видав одне єдине слово, але воно було для мене настільки заповітне, що я дещо розслабилася, - але зараз закрий ротика й швидше перебирай своїми ніжками.

- Ми кудись поспішаємо? - Очевидно, що так. Поспішаємо. І цей сарказм з вуст коханого у вигляді "закрий ротика" та "перебирай своїми ніжками" не реально було не почути.

- Ага, шукати ще одного придурка.

- Якого? - Не знаю, про якого ще одного придурка йшлося, та я розуміла, що якби цей придурок зараз виявився перед Артуром, то наречений відразу би схопився руками за його горло.

- Мого братика дебіла...