Розділ 17

- Та що там таке? Ти можеш нарешті сказати, чи ще краще показати? - Попри те, що Ростик схоже зможе мені допомогти, але наразі виникає бажання дати йому по потилиці, ніж дякувати за поміч. Оскільки цікавість перемішалася з шоком й створила вибухонебезпечну суміш, яка може вилитися займистим коктейлем на однокласника.

- Гаразд, бачу з нервами у тебе не все ок, - хлопець робить свої висновки стосовно моєї агресивної поведінки, а після розвертається до комп'ютера, один рух рукою та пару клацань мишкою й відкривається те, що він знайшов. - Доволі промовисте послання. Ти точно на нього очікувала?

Ні, точно ні, не на нього. Я взагалі ні на що не очікувала, а побачене... Не вкладається в голову. Виглядає якимсь дурним жартом.

"Не виходь за нього!"

Опора. Мені потрібна надійна опора, адже ноги починають тремтіти й буквально трішки і я завалюся на підлогу. Тому поки зовсім не втратила контроль над тілом, рухаюся до того невеличкого диванчика й плюхаюся на нього.

- Емілі, все окей? - Ростик підривається зі свого насидженого, тепленького крісла й вже тут як тут опиняється біля мене, із занепокоєнням вдивляючись мені в очі.

- Можна... води?

Потрібно хоча б десяток секунд на те, щоб усвідомити дану фразу. Хоч трішки часу на те, щоб її сприймати, а зробити це буде куди легше, якщо Ростик не буде крутитися перед очима. Та і рідина не завадить, бо в роті пересохло й неприємно дере.

- Так, секунду.

Хлопець вирушає певно кудись на кухню, натомість я кліпаю очима, ніби таким чином зможу донести до мозку сенс тієї фрази на екрані комп'ютера.

"Не виходь за нього!"

Очевидно, що "за нього" це мова йде про Артура. Ні за кого іншого виходити я не збиралася, тож тут без варіантів. А що як це смс було випадково відправлене не по тому адресату? Варіант? Варіант, але не в даній ситуації, позаяк саме після цього смс Артур і розізлився. Саме прочитавши це повідомлення, наречений витягнув сім-карту з мого мобільного і я її вже більше не бачила. І, схоже, більше ніколи не побачу.

- Тримай, - перед очима виникає склянка з водою, яку я перехоплюю тремтячими пальцями з рук Ростика й роблю ковток, потім ще один і ще. Мало б допомогти, але, чесно кажучи, чорта з два. - Ти як?

- Нормально, - хоча не впевнена. Зовсім не впевнена. В цю мить вже ні в чому не впевнена.

- Так, а що між вами сталося? Поскандалили чи що? І хто відправив це повідомлення?

Ростику явно не вистачає екшену в його житті, тож хлопець заводиться з пів оберту й починає сипати питаннями, на які у мене й самої відповідей немає. Поскандалили? Та ніби ж ні, це скоріше була розмова на підвищених тонах. Що між нами сталося? Не знаю, я думала, що нічого критичного, просто непорозуміння та і все. Таке іноді буває у відносинах, ніхто не ідеальний.

- А ти б міг визначити з якого номера це повідомлення було відправлено? - На третє питання думаю однокласник скоріше знайде відповідь, ніж я.

- Та звичайно, там же зверху є номер телефону.

Ростик хоче показати мені цю графу, а я тут же підриваюся слідом за ним. Та слабкість, яка окутала моє тіло буквально дві хвилини тому зникла, а на її місце прийшло розуміння, що варто щось робити, а не просто сидіти склавши руки.

- Ось, - хлопець тицяє на номер, з якого було відправлено це смс, а я тут же починаю згадувати цифри своїх найближчих подруг та рідних. Ніби нічого схожого, я не знаю цей номер. На пам'ять так точно не згадаю. Отже, це хтось з людей, з якими я рідко спілкуюся, або взагалі невідома для мене персона. Схиляюся більше до другого варіанту, це куди реальніше.

- Вибач, що вилажу на голову, але ще одне і я від тебе відстану, - голова меланхолійно почала працювати, підкидуючи різні думки в цей величезний казан, і одна з них мені видалася доволі адекватною і яку було слід перевірити.

- Кажи, мені вже й самому стало цікаво, - так, це правда, по сяючих очах Ростика я усвідомлювала, що це як свіже повівання повітря в цій затхлій невеличкій кімнаті. Ковток пригод в буденних днях однокласника.

- Ти можеш пробити адресу, звідки було відправлено це повідомлення? - Можливо, я прошу вже не реального, та варто спробувати. Місцеперебування даної людини відкрило б багато карт, якщо не всі.

- Можу, але для цього потрібно трохи часу, - однокласник вже влаштувався в крісло й почав клацати по якихось віконечках, вкладках, сайтах. Коротко кажучи, ввімкнувся в процес.

- А скільки це трохи?

- Думаю, тридцяти хвилин вистачить з головою, спробую впоратися за менше.

Супер! Мені потрібно якраз зробити один дзвінок.